І хоча всі вони об’єднані однією метою, поглядів щодо того, як саме її досягти, може бути доволі багато. Чи є…
13 червня 2014 року на світанку українські силовики почали успішну операцію зі звільнення Маріуполя, в якій брали участь спецпідрозділ МВС «Азов», підрозділи Національної гвардії України і «Дніпро-1».
Маріуполь як великий промисловий центр та портове місто відігравав особливу стратегічну роль в реалізації путінського проєкту «Новоросія». Крім того, вихід до Азовського моря відкривав пряме морське сполучення з анексованим Кримом, а перспектива захоплення півдня Донецької, Запорізької та Херсонської областей відкривала шлях до Криму суходолом.
Саме тому з березня 2014 року Маріуполь потрапив до переліку міст, де розгорнулися події «Російської весни». У квітні місто опинилося під контролем сепаратистів, які тероризували місцевих мешканців, захопивши приміщення міської ради та інших державних органів.
14 квітня 2014 року українська влада оголосила про початок Антитерористичної операції, метою якої було повернення під свій контроль захоплених бойовиками міст сходу України. 9 травня колона 72-ї бригади зруйнувала барикади, які сепаратисти поставили у місті, й увірвалася до Маріуполя. Озброєні проросійські терористи вчинили збройний опір, напавши на управління МВС та інші об’єкти силових відомств. Місто палало, почалися масовані обстріли житлових кварталів, екзальтовані жителі міста кидалися під колеса військової техніки ЗСУ. Для уникнення ескалації конфлікту та щоб не допустити великої кількості жертв серед місцевого населення штаб АТО 10 травня ухвалив рішення про тимчасове виведення бійців Національної гвардії з міста.
Більше ніж місяць Маріуполь був під контролем російських окупаційних сил
У місті панував хаос, стрілянина, безкінечні мітинги за приєднання до Росії. Центр міста був перекритий барикадами, містом ходили невідомі озброєні люди. Батьки не відпускали дітей далеко від дому, за можливості проводжали до школи і зустрічали.
Маріупольці до сьогодні з жахом згадують беззаконня та бандитизм, які їм довелося пережити за період окупації.
На світанку 13 червня розпочалася нова активна фаза звільнення Маріуполя. Штаб-квартиру бойовиків зачищала штурмові групи бійців «Азову». Також в операції зі звільнення Маріуполя брали участь дві роти батальйону «Дніпро-1», 1-ша бригада Національної гвардії та бійці 79-ї окремої аеромобільної бригади.
Бій тривав декілька годин. Під час штурму було ліквідовано ключові опорні точки бойовиків, знищено їхню техніку, відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради, «укріпрайоном» на вулиці Грецькій тощо.
Силам АТО протистояло до сотні бойовиків. За день до операції з Маріуполя втекла банда «Чечена», одного з лідерів терористів. За підсумком спецоперації було ліквідовано кілька терористів та затримано кілька десятків злочинців.
Після звільнення Маріуполя бійці «Азову» провели «Широкинську операцію»
Завдяки цьому лінію фронту вдалося відсунути від мирного українського міста та убезпечити мешканців Маріуполя від постійних обстрілів російських найманців. Хоча певний час місто буде відчувати небезпеку прифронтової зони. Особливо – після 24 січня 2015 року, коли внаслідок обстрілу «градами» житлового мікрорайону «Східний» загинуло 30 людей і понад сто були поранені. Серед загиблих і поранених були діти.
Нині Маріуполь живе своїм мирним життям, як і більшість українських міст. Два роки тому він увійшов до шістки міст із найнижчим рівнем злочинності.
Уперше урочисто День звільнення Маріуполя від проросійських терористів було відзначено на державному рівні 13 червня 2016 року, на другу річницю звільнення міста.
