Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
У 2007 році кримчанин Сергій Кузнєв був змушений звільнитися з лав Збройних Сил України. Не за власним бажанням — армію системно «оптимізували». 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон, де проходив службу випускник Одеського інституту сухопутних військ Сергій Кузнєв, не став винятком. Підрозділ потрапив під скорочення. І тому офіцерові-піхотинцю довелося шукати місце під сонцем уже в цивільному житті.
— Після скорочення подався в комерцію. Була фірма, де я займався дистрибуцією харчової продукції. Тоді й об’їздив усе Закарпаття. Під час служби не було стільки часу, аби подивитися, наскільки гарний цей куточок України. Гори, старовинні замки, благодатна природа, — розповідає Сергій. — Це було моєю основною діяльністю аж до 2014 року. А коли почалась епопея з моїм рідним Кримом, а потім спалахнув Донбас, фірму закрив, пішов до військкомату.
Потрапивши в одну з перших хвиль мобілізації, колишній гірський піхотинець опинився в… артилерії. Сам він пояснює це просто. У військкоматі, побачивши, що чоловік має офіцерське звання та значний досвід роботи з особовим складом, зазначили, що є потреба в офіцерах з роботи з особовим складом в артилерійському підрозділі в гірсько-штурмовій бригаді ОК «Захід», де він колись проходив службу. Ну а що краще, ніж повернутися у рідні, як кажуть, «пенати»? Разом із цим підрозділом він брав участь в обороні Дебальцівського плацдарму.
— Якщо пригадувати той період у моєму житті, то, напевно, найяскравішими враженнями, окрім, звісно, обстрілів ворожих «Градів» і російського Т-72, який наші хлопці забрали у бойовиків і виїхали на ньому просто на наші позиції, були краєвиди Донеччини. Неймовірно гарні степові світанки та барвисто-неповторні заходи сонця. Можливо, саме тоді я вперше забажав побачити ці краєвиди з висоти пташиного польоту. Подивитися з висоти на цю красу та показати її іншим, — каже Сергій. — Сподіваюсь, що одного разу так і буде. Коли Донбас буде повністю очищено від ворога.
Фронтові спогади Сергія Кузнєва про квадрокоптери не надто оптимістичні. Звісно, якщо ти бачиш літальний апарат над своєю позицією — з ймовірністю сто відсотків чекай «подарунків» з боку ворога, бо твоє укриття вже розкрите оператором ворожого дрону.
Цікавість, а згодом і захоплення повітряною зйомкою з’явилися вже тоді, коли капітан Сергій Кузнєв знову демобілізувався та повернувся до Ужгорода. Як говориться, мундир на цвяшок він повісив, але від військових справ не відійшов. Адже почав працювати у Держслужбі у справах ветеранів війни та учасників АТО.
— Тривалий термін ми чекали реформування структури. Одночасно я вів проєкт «Україна-Норвегія». Допомагали ветеранам АТО опанувати цивільну професію. Зокрема на базі тамтешнього університету проводили підготовку з туризму, — згадує Сергій Кузнєв. — Відтак допомагали отримати гранти на розвиток власної справи. Один мій побратим отримав культиватор, інша родина військового здобула можливість придбати теплицю. Нині вони займаються розвитком своєї справи. Я теж вирішив, що хочу займатись чимось корисним. Оскільки захоплювався фото- й відеозйомкою, вирішив взяти… коптер.
Це було близько року тому. Шлях від господаря дрона в коробці до перших польотів і перших зйомок — приблизно два місяці. Звісно, що консультувався у більш досвідчених любителів, паралельно освоював монтажні програми. Зрештою створив у Facebook сторінку туристично-пізнавального проєкту «НадКарпаття».
У соцмережу Сергій Кузнєв завантажує фото та відео закарпатських мальовничих краєвидів. Особливо полюбляє фільмувати в ранковий і вечірній час, коли кольори неба додають навколишньому пейзажу більшої атмосферності. В об’єктив його літальної камери часто потрапляють закарпатські замки та палаци, річка Уж, історичні будівлі Мукачева, Ужгорода, Хуста тощо.
Зі слів Сергія, у використанні квадрокоптерів є певні обмеження: заборонено знімати режимні об’єкти, військові частини, польоти в районі аеропорту. Цих приписів він дотримується неухильно.
— Якщо говорити про зйомки квадрокоптером як про вид підприємництва, то нині це досить прибуткова справа: часто знімають весільні церемонії, туристичні групи під час походів, беруть участь у створенні рекламного контенту тощо. Це приносить прибуток. Утім для мене це поки що не бізнес-проєкт, а пристрасть. У рамках волонтерської допомоги іноді знімаю для археологів, які досліджують об’єкти на території Закарпаття. З’ясувалося, що ракурс фото та відео з висоти дає науковцям змогу більш точно позиціонуватися на місцевості, визначати напрямки дослідження тих чи інших археологічних пам’яток, — говорить Сергій Кузнєв.
Ну й, звісно, як мешканець одного з наймальовничіших куточків України — Закарпаття, ветеран АТО прагне, щоб до краю приїжджало якомога більше туристів. Зокрема й колишні та чинні захисники України з інших регіонів держави. Хоче, щоб бойові побратими побачили, яку красу вони захищали, воюючи із загарбниками на Донбасі. Як своєрідне запрошення завітати до Закарпаття він знімає та публікує ці приголомшливі відео. Але що говорити, краще погляньте самі.
Відео з архіву проєкту «НадКарпаття»
