Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
АрміяInform продовжує розповідати про майбутніх абітурієнтів військових вишів України. Наступна історія про Павла Бориса, який має намір вступати до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Чому хлопець з невійськової родини вирішив здобути вищу освіту у військовому навчальному закладі, читайте у нашому матеріалі.
Усе почалося з Дня відкритих дверей
– Я з селища Руда Жидачівського району Львівської області. Тато мій – залізничник, мама – продавчиня у магазині. Я подивився на ситуацію у нашій країні – маю на увазі війну на Сході – і вирішив вивчитись в академії та йти захищати Україну, – розповідає Павло.
За його словами, в інтернеті він натрапив на сайт Національної академії сухопутних військ. Потім поїхав туди на День відкритих дверей і після цього ухвалив рішення навчатись.
– На Дні відкритих дверей найбільше запам’яталося, як я займався на танковому тренажері. Усе те саме, що і на звичайному автомобілі, тільки є важелі замість керма та дивишся у віконечко спеціальне, куди їхати. Запам’яталося ще, як стріляв з пістолета Макарова… Спочатку хотів йти на спеціалізацію «управління діями підрозділів танкових військ», бо танковий тренажер дуже сподобався. Потім ще з`явилося бажання піти на «управління діями підрозділів артилерії». Нині маю остаточно визначитись, – ділиться роздумами юнак.
«Гопака добре вмію танцювати»
Він каже, що спочатку батьки не підтримували його рішення йти вчитися до Національної академії сухопутних військ.
– Але я їх переконав, що мені треба туди. Сказав, що на Сході війна, і я маю захищати Україну… Друзям ще не казав про своє рішення.
Павло додає, що активно готується до вступних випробувань.
– Займаюся воркаутом (тренування на турніку, брусах, яке відбувається на свіжому повітрі. – Ред.). Знаю, що складати треба буде фізичну підготовку, – біг та підтягування. Підтягнутись треба мінімум 12 разів. А я 20 разів підтягуюсь. До проходження медкомісії теж готовий – зі здоров`ям все в порядку.
Майбутній абітурієнт згадує, що в дитинстві в своєму селі 10 років займався народними танцями.
– Із нашим місцевим танцювальним ансамблем їздив на виступи до Львова, Дрогобича. Гопака добре вмію танцювати. Якщо в академії потрібно буде виступити на концерті якомусь, то я готовий.
Хлопець підкреслює, що коли ухвалював рішення пов`язати життя з армією, то рівень фінансового забезпечення у війську для нього не мав значення:
– Я просто хочу захищати свою країну.
Фото – з особистого архіву Павла Бориса
