Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Хто з киян та гостей міста хоча б раз не милувався дивакуватим Будинком із химерами на вулиці Банковій? Про життя та геніальні творіння його автора – архітектора Владислава Городецького, роботи якого увійшли до історії світової архітектури, читайте в матеріалі АрміяInform.
Владислав Городецький народився на Вінниччині 4 червня 1863 року в селі Шолудьки Подільської губернії (тепер це Немирівський район). Його повне ім’я Лєшек (Лєх) Дезидери Владислав Городецький. Походить він з давнього польського шляхетського роду гербу Корніц.
Малюванням і кресленням він захопився ще під час навчання в Одеському реальному училищі. Згодом поступає до Петербургської академії мистецтв. Після навчання через погіршання стану здоров’я він приїздить до Києва, де працює помічником головного архітектора Київського навчального округу.
Протягом двох років він бере участь у проєктуванні й спорудженні Уманської гімназії, після чого головний архітектор Микола Чекмарьов клопоче про його поновлення в академії. Але Владислав не їде на навчання у місто на Неві, яке вирізнялося суровим кліматом. Йому був потрібний диплом, який давав би право «зводити різні будівлі». Він звертається до керівництва академії з проханням присвоїти звання класного художника 3-го ступеня, і в цьому йому не відмовляють. У грудні 1890 року Владислав надсилає до Петербурга розроблений ним архітектурний проєкт Уманської гімназії з проханням зарахувати його як дипломну роботу. Ознайомившись з ним, професура академії не посміла йому в цьому відмовити…
«Творчість його не лише дивує, а й вражає своєю геніальністю…» Так відгукувались про роботи архітектора Владислава Городецького його колеги. Його проєктам була притаманна особлива елегантність, вишуканість, фантастичність. Одна з перших його робіт у Києві – тир і павільйон у садибі Київського відділу Імператорського товариства полювання. На схилах Черепанової – павільйони для графів Потоцьких. Водночас архітектор не цурався і робіт на кладовищах. Серед подібних проєктів – усипальниця баронів Штейнгелів на київському кладовищі, Аскольдова могила. За його проєктом також збудували мавзолеї для графів Вітте та Потоцьких.
«Будинок, може, й справді чудернацький, але не буде в Києві людини, котра, йдучи мимо, не зупинила б погляд на його фасаді…»
Будинок на Банковій, який справедливо називають шедевром і який є окрасою української столиці, не перестає дивувати людей вже більш як століття. Він відомий як Будинок із химерами і споруджений в формі куба. Фасади оздоблені скульптурними прикрасами на міфологічні та мисливські теми. Зодчий будував його для себе. Сам фасад будинку оздоблений зображеннями екзотичних звірів: головами слонів, носорогів, козуль, великими рибами й жабами. Пророчими виявилися слова архітектора, які він сказав, святкуючи новосілля: «Будинок, може, й справді чудернацький, але не буде в Києві людини, котра, йдучи мимо, не зупинила б погляд на його фасаді…»
Навесні 1901 року, сидячи за столиком одного з ресторанів, Владислав Городецький зустрівся з двома відомими київськими архітекторами: Олександром Кобелєвим і Володимиром Леонтовичем. Городецький поділився з ними новиною, мовляв, нещодавно придбав ділянку землі на крутому схилі на Банковій, 10. «Навіщо? – здивувався Кобелєв. – Адже там і будувати неможливо». «Як це неможливо?» – спалахнув Городецький. Вони навіть побилися об заклад, що проєкт нереальний. Свідком взяли Леонтовича. Рівно за два роки у визначені за умовами парі день і годину Городецький показував украй здивованим колегам свій шедевр, згодом названий «Будинком із химерами».
Архітектура була головною справою його життя, але він мав також і інші захоплення: розробляв моделі взуття та одягу, малював, ліпив, гравіював. Із авіатором Ігорем Сікорським вони будували разом аероплани.
Із приходом до влади більшовиків, полишивши всі маєтності, разом із дружиною виїхав до Польщі, де продовжував натхненно працювати. У 1928 році отримав запрошення переїхати до Ірану, де проєктував шахський палац, театр, готель у Тегерані.
У січні 1930 року життя Владислава Городецького обірвалося. Поховали його в Тегерані на католицькому кладовищі.
