Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Після сплесків фейків щодо COVID-19 кремлівський агітпроп знову повертається до звичних тем: «русофобські» Україна, США, ЄС та «теорії змови» проти Росії. АрміяInform підготувала тижневий огляд кремлівської дезінформації.
Оскільки світ обережно починає пристосовуватися до нових реалій посткарантинного життя, прокремлівські ЗМІ теж повертаються до звичних тем, констатують аналітики East Stratcom. Це не означає, що ми розпрощаємось з фейками на тему коронавірусу. Ні. Це далеко не так, адже COVID-19 буде продовжувати впливати на життя в усьому світі й у майбутньому, ба більше, в найближчі місяці очікується потенційна друга хвиля. Російські ЗМІ продовжать експлуатацію теорій змови та інших дезінформаційних байок навколо пандемії. Вони так само підриватимуть авторитет ЄС, нападатимуть на США або «західні еліти» та розпалюватимуть громадський страх і недовіру. Також не важко передбачити, що у найближчі місяці Кремль продовжить підтримувати полум’я теорії змови або «підгодовуватиме» дезу про те, що COVID-19 є американською біологічною зброєю.
Напад на західні ЗМІ, що критикують, як погано Кремль справляється з пандемією, вже є сталою тактикою російських інформресурсів. Імовірно, що ця тенденція збережеться і надалі.
«ЦРУ наказує Зеленському блокувати доступ до російських соціальних мереж», хоча це рішення було ухвалене РНБО України вже декілька років тому
Минулого тижня кремлівський агітпром повномасштабно повернувся до однієї з його улюблених тем – України. Окрім реінкарнації старих наративів, як-от Євромайдан як «ультранаціоналістичний прозахідний заколот», «Крим не анексовано, а приєднано до РФ на підставі референдуму» та «ЄС експлуатує Україну», російські ЗМІ вдалися й до новаторських підходів.
Зокрема, пославшись на звіт ОБСЄ від 9 травня, в якому зафіксовано поранення чотирьох дітей на Сході України й не приписано відповідальності жодній зі сторін, прокремлівські інформресурси взяли атрибуцію у свої руки та звинуватили українську армію в умисному вбивстві.
Інші інформаційні атаки прагнули підірвати довіру до українського уряду та Президента України Володимира Зеленського. Зокрема їм приписували «план нападу на Донбас» і «саботування мирних переговорів». А ще, мовляв, в Україні спалахують масові заворушення, а робітників-мігрантів виганяють на Донбас…
Російські ЗМІ не втомлюються повторювати, що Україна – маріонетка США. А у планах Вашингтона – отримати контроль над Кримом і керування політичними призначеннями в Україні. Зрозуміло, ЦРУ теж не сидить без діла: наказує Зеленському продовжувати санкції проти Росії й навіть… блокувати доступ до російських соціальних мереж, хоча насправді, як відомо, це рішення було ухвалене Радою національної безпеки України вже давно й із цілком зрозумілих причин.
Головною зброєю Кремля став історичний ревізіонізм
Оскільки 9 травня – День Перемоги – один з найдорожчих національних свят Росії, яке знаменує собою капітуляцію нацистської Німеччини й узяття Берліна, нападки кремлівського агітпрому на Україну та інші «русофобські» держави були проведені в дещо іншому дезінформаційному форматі. Головною зброєю Кремля став історичний ревізіонізм. Зокрема Україну звинуватили в придушенні святкування Дня Перемоги та в «русофобській» атаці на історичну пам’ять, а також e національній «девальвації» та неповазі до ветеранів. Польщі та країнам Балтії агітпром пред’явив звинувачення у прагненні звести до мінімуму перемогу СРСР над нацизмом. Тим часом білоруська опозиція нібито намагалася зірвати парад Перемоги за фінансової підтримки Держдепартаменту США…
Загалом з теми Другої світової війни прокремлівські джерела наполегливо дотримувалися класичної тактики дезінформації: «звинувачувати інших, у чому вони звинувачують вас». Ось і вийшло, що сам Захід нібито винен в історичному ревізіонізму та зреченні історичної правди, мовляв, посмів привернути надмірну увагу до пакту Молотова – Ріббентропа.
Не зайвим було б декому нагадати, що цей пакт розділив Європу на нацистську й радянську сфери впливу та проклав шлях до п’яти десятиліть комуністичного тоталітарного правління в Східній Європі. Та Кремлю годі це визнати, дарма, що за його секретними протоколами – невимовний біль і страждання цілих народів….
