Суд Києва визнав винним блогера, який брав участь у створенні відео із закликами до силового спротиву військовим ТЦК, поліції та СБУ. За рішенням суду, чоловіку…
Відома аксіома, що українські добровольці, які захищали Україну, її незалежність та територіальну цілісність під час Революції Гідності, а згодом в районі АТО/ООС, повернувшись з Донбасу до рідних домівок, так і не повернулися з війни… Один із тих, для кого початок російської-української війни був виключно питанням часу – магістр політології, вчитель історії й правознавства, активіст пластунів – українських скаутів, військовий доброволець, колишній розвідник Збройних Сил України, а сьогодні – заступник голови Координаційної ради з питань ветеранів та головний редактор сайта «Горинь.інфо» Тарас Давидюк.
Зі шкільних років юнак зростав у осередку «Молодий Рух Рівненщини», де брав безпосередню участь у заходах національно-патріотичного спрямування, зокрема акціях та мандрівках, з метою вшанування українських героїв минулого. В студентські роки Тарас вступив до національної скаутської організації України «Пласт», де ще більше зміг реалізувати себе як патріот і український націоналіст.
– Свого часу брав участь у громадському русі. Вчитель історії дав мені прочитати книгу про громадські організації Рівненщини. І я внутрішньо зрозумів, що не можу не долучитись. Я знайшов себе в організації «Молодий Рух Рівненщини». Це було влітку 2002 року. Ми проводили акції, мандрівки, робили акцент на національно-патріотичне спрямування. Дуже багато акцій проводили з вшанування та впорядкування могил бійців УПА. Узагалі Рівненщина має чим пишатися, адже тут майже в кожному селі є могили воїнів за Самостійну Україну, – розповідає Тарас.
У студентські роки це продовжилось… Акції, табори, презентації книг, Помаранчева революція. Десь у 2008 році Молодий Рух перестав активно діяти. Після цього Тарас приєднався до пластунів – українських скаутів. Мав свій гурток молоді, яку навчали та виховували…
До Революції Гідності патріот працював журналістом у газеті «Волинь». Журналістика почалася для нього з написання пресрелізів у громадських організаціях. Потім почав писати новини, пройшов кілька навчальних семінарів. Тепер має власний новинний сайт.
– Під час Майдану був у 14-й, а потім у 15-й сотнях Самооборони. 14-та сотня складалася з представників націоналістичних організацій, а оскільки свого часу я був членом Молодіжного націоналістичного конгресу, то потрапив спочатку туди. Пізніше мене «перетягнули» у пластуни, бо була 15-та сотня самооборони, де майже всі пластуни були. Займались переважно охороною Майдану.
З початком російської агресії Тарас разом із другом «штурмували військкомат», щоб їх взяли до армії. Але оскільки обоє не служили до того на строковій, то сказали чекати.
– Тим часом я допомагав волонтерити. Згодом дізнався від пластунів про те, що вони формують свій батальйон. Це і вирішило мою подальшу долю. Адже надзвичайно важливим було те, хто поруч із тобою. Ідейні побратими – велика мотивація та допомога. Так я став частиною добровольчого батальйону «Гарпун».
7 серпня 2015 року батальйон «Гарпун» було офіційно розформовано. Після чого боєць продовжив виконувати військовий обов’язок у лавах Збройних Сил України. В Навчальному центрі отримав досить грунтовну теоретичну підготовку. До того ж вона була підкріплена практикою. Особливо пізнавальною була інженерна підготовка та військова топографія.
– Я вже знав, чого хочу, знав, хто чим займається, тож пішов у 130-й окремий розвідувальний батальйон. Потрапив у взвод, який на дві третини складався із бійців добробатів. Ну а далі стандартно: після навчання та злагодження на полігоні відбули в район бойових дій. У армії мав три посади різного профілю. Побував і розвідником, і мінометником, й інженером. В армії вчишся вміти і знати все. Найбільше запам’яталася Світлодарська дуга.
– Не буду говорити, що я герой чи зробив щось надзвичайне. Просто виконував свою роботу. Всі мої нагороди – волонтерські. На жаль, я бачив, як нагороджували непричетних, але завжди радів, коли їх отримували заслужені.
Контракт закінчився на Великдень 2019 року. Тоді Тарас Давидюк із побратимами сів на потяг і поїхав зі сходу України додому. Повернувся у журналістику – відкрив у Рівному місцеве інформаційне агентство.
– Ми пишемо про військових, національно-визвольні змагання, військово-патріотичне виховання молоді, місцеві новини. Окрім блоку новин, є інтерв’ю, дослідження, національно-патріотичне виховання, матеріали про рівненських військовослужбовців. Блогери пишуть про релігію, філософію, літературу. Працюємо на волонтерських засадах. Це можливість розвиватися й спробувати себе у журналістиці вже сьогодні. Даємо практику студентам-журналістам, науковцям, історикам. Інформація – це зброя. В умовах, коли окупант не відмовляється від своїх загарбницьких планів, треба продовжувати з ним боротьбу навіть у тилу.
Фото Тараса Давидюка
