Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сьогодні в Україні відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановується пам’ять жертв депортації кримських татар.
Саме 18 травня 1944 року розпочалась депортація кримськотатарського народу. Менш ніж за місяць радянська влада вивезла понад 200 тисяч кримських татар із Криму. Чому радянська влада намагалась виселити кримських татар з їхньої Батьківщини та як сьогодні цей «злочин століття» використовує Росія, читайте в матеріалі кореспондента АрміяInform.
Як відбувалась депортація кримськотатарського народу
Операція з депортації кримськотатарського народу почалася рано вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було залучено війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до пів години на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували зрідка і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
Більше ніж 150 тисяч кримських татар перевезли до Узбекистану. Інших розбили на невеликі групи і переселили до Казахстану, Таджикистану, Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області.
Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», який передбачав багато обмежень. Їм заборонялось перетинати кордон поселення без згоди спецкомендатури у письмовому вигляді, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб за перший рік померла чверть депортованих.
Тема «репресованих народів» і досі залишається благодатним полем для російських маніпуляцій
Депортація звинуваченого у співпраці з ІІІ Рейхом кримськотатарського народу — один із найдраматичніших епізодів війни. З хрущовських часів наполегливо пропагується теза, що кримські татари — «народ-зрадник» і створена депортація була їхнім порятунком: «в период Отечественной войны многие крымские татары изменили Родине, дезертировали из частей Красной Армии, обороняющих Крым, и переходили на сторону противника, вступая в сформированные немцами добровольческие татарские воинские части, боровшиеся против Красной Армии; в период оккупации Крыма немецко-фашистскими войсками, участвуя в немецких карательных отрядах, крымские татары особенно отличились своими зверскими расправами по отношению к советским партизанам, а также помогали немецким оккупантам в деле организации насильственного угона советских граждан в германское рабство и массового истребления советских людей».
Та це була формальна причина виселення. Насправді переселення корінного населення було вигідним радянській владі. Влада СРСР намагалась знищити все, що нагадувало тут про корінних. Навіть завезла нове населення та зруйнувала пам’ятки. Понад половину поселень отримали нові назви, без кримськотатарського походження.
Такі радянські міфи навколо виселення кримців створювались, щоб виправдати дії Сталіна, а саме організований ним геноцид. Сьогодні цим вдало користується Путін і продовжує виправдовувати цей злочин, адже тільки так можна пояснити тотальну русифікацію Кримського півострова. Та правда така, що це виселення народу є «злочином століття», якому немає виправдання. Аби переконатись в цьому та легко апелювати в дискусіях щодо цих непростих сторінок минулого, пропоную стислі факти та статистику, що розвінчують ці ганебні міфи:
- Колабораціонізм серед кримських татар мав місце, але ні про яку «тотальну співпрацю з ворогом» не можна говорити. Жоден народ під нацистською окупацією не уник цього гріху. В лавах Червоної армії та партизанських загонах все одно служило більше кримських татар, ніж у Вермахті. (на боці СРСР: 11-12 тисяч (8 тисяч у боях поза Кримом; 3-4 тисячі в боях в Криму, в загонах партизан та внаслідок окупаційного терору).
- Абсолютна більшість колабораціоністів-кримців або загинула в боях, або понесла індивідуальну кару (більше ніж тисячі осіб — безневинно), тому змушувати розплачуватись за їхні вчинки цілий народ — це очевидний злочин проти людяності, на які радянська влада була щедрою.
- Понад 30 тисяч загиблих протягом року на нових місцях кримських татар однозначно спростовують неосталіністські вигадки про те, що депортація була «благодіянням» чи навіть «спасінням» для кримців.
Сьогодні кримські татари — знову мішень репресій
Наразі в Криму російським окупантом заборонено Меджліс і його члени нині щодня піддаються переслідуванням та іншим репресивним заходам. Це є черговим свідченням грубого порушення міжнародного гуманітарного права і прав людини, виявом расової дискримінації, елементом масштабної кампанії залякувань і переслідувань незгодних з окупацією півострова людей з боку Російської Федерації.
Близько 120 громадян України, більшість з яких є кримськими татарами, утримують у в’язницях в очікуванні політично вмотивованих вироків або відбуваючи незаконне «покарання» в окупованому Криму чи на території РФ.
Уже більше ніж 25 тисяч кримських татар після незаконної анексії півострова покинули його територію. Це теж можна назвати депортацією, політичною чи культурною. В День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу ми, українці, маємо вшанувати пам’ять депортованих татар. Сьогодні вони знову мішень репресій, як і колись. Тільки тепер уже Путінських.
