Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Олександр Остренко у Збройних силах України від самого початку російсько-української війни. Захищати Батьківщину починав у добробаті. 2014 рік, за його спогадами, був дуже тяжкий для всіх – активна фаза бойових дій, рейди, штурми, зачистки. Тоді було видно, де ворожі підрозділи сформовані із «трактористів» та кримінальних елементів, а де – професійні військові. І різниця ця відчувалась по їхніх втратах та захоплених зброярських трофеях. Навіть тепер видно, що аматорів там немає. Про це повідомляє АрміяInform.
Мені вдалося трохи розвідати про цього чоловіка. Так ось, замолоду Олександр професійно займався дзюдо.
– У молодших класах школи я спочатку займався бальними танцями. Вчитель танців, так би мовити, не дуже добре до мене ставився. І я подумав – піду спортом займатися, підросту, накачаюсь і всиплю йому (сміється). Це і стало поштовхом. Почав займатись серйозно. До строкової служби у війську вже став кандидатом у майстри спорту з дзюдо, а після – продовжив тренуватися та дійшов до спортивного звання майстра спорту. Виступав на республіканських та міжнародних змаганнях, – розповідає Олександр.
Він знаходить можливість підтримувати фізичну форму і на передовій. За його словами, для цього тут є саморобні штанги, турнік та бруси. Надалі професійно займатись спортом вже не стане, однак має бажання спробувати себе як інструктор у дитячо-юнацьких патріотичних організаціях. Аби вчити молодь поєднувати майбутню військову службу з високими спортивними досягненнями.
– Нині перед Україною такі виклики, що кожен повинен вміти тримати зброю в руках, – каже він. – І молодим хлопцям, які переховуються від призову, я рекомендую все ж таки пройти військову службу. Ніхто не примушує залишатися в армії. Але у будь-який момент на поріг нашого дому може прийти ворог, тому кожному чоловікові в нашій країні треба бути до цього готовим.
