Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
У Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України роз’яснили, як оплачувати працю працівників під час карантину, повідомляє АрміяInform.
На період встановлення обмежувальних заходів у зв’язку з COVID-2019 роботодавець може доручити працівникові виконувати роботу вдома протягом певного періоду, визначену трудовим договором, а також надати за його згодою відпустку. Для тих, хто не може працювати на дистанційному режимі, а також не виявив бажання піти на відпочинок, зарплату виплачуватимуть в меншому розмірі – за простій.
Довідково. Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України (КЗпП) простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Чинним законодавством не регламентовано порядку та умов запровадження простою. У колдоговорі установи встановлюють взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання трудових відносин, соціально-економічних відносин, зокрема, питання оплати праці, режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку. Тому питання щодо порядку оформлення та обліку простою можуть визначатися правилами внутрішнього контролю розпорядку або в колективному договорі.
Зміни до статті 113 КЗпП були внесені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Відтак час простою не з вини працівника, зокрема на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникові окладу.
У Міністерстві зауважили, що на час простою роботодавцем має бути забезпечено збереження мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Тож відповідно трудовим договором, колективним договором, угодами можуть бути визначені вищі рівні оплати. Крім того, неявку (запізнення) на роботу працівників у період карантину внаслідок жорстких обмежувальних заходів (обмеженого руху громадського транспорту, міжміського сполучення, пересування містом, комунікацій тощо) пропонують не розглядати як підставу для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, зокрема, звільнення.
