Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
5 травня 1900 року в селі Завалля (нині Снятинського району Івано-Франківської області) створили перше молодіжне спортивно-пожежне товариство під назвою «Січ», яке згодом стало осередком для військового вишколу та розбудови військових формацій українців, що боролися за створення Української держави.
Ідея створення спортивно-протипожежних товариств «Січ» належала адвокату Кирилові Трильовському, який на той час студіював право в Чернівецькому та Львівському університетах. Водночас він займався політичною та громадською діяльністю. «Наша робота, як українських радикалів, ішла в 90-х роках у напрямі національного і клясового освідомлення наших селянських мас і визволення їх зпідо впливів дуже консервативного греко-католицького духовенства. Воно прямо гальмувало розвій могучих сил, які в тих масах дрімали!», – згадував він у своїх спогадах .
«Січ» являла собою поєднання січових традицій запорізького козацтва з традиціями галицьких театралізованих грищ і бандерій (почесні кінні варти) та чеських «Соколів». Протипожежний напрям мав практичне значення для захисту від вогню селянських господарств. А спортивні вправи здобували популярність серед селянської молоді, зміцнюючи її здоров’я, привчали до дисципліни й організованості. Водночас «Січі» ставали культурно-просвітницькими осередками, серед їхніх членів і членкинь поширювалася національна та політична свідомість, щоправда, під окремими від решти, радикальними гаслами.
На початку ХХ століття осередки «Січі» поширились по всьому терені Галичини та Буковини, Закарпатті та в середовищі української еміграції в США, Канаді, Німеччині, Австрії, Чехословаччині. Перед Першою світовою війною на їх основі почали виникати організації для військового вишколу молоді – «Січові Стрільці». Уже 1913 року кількість «Січей» становила близько 900, вони нараховували приблизно 80 тисяч учасників.
На початку Першої світової війни, у 1914 році, на базі «Січей» постала українська військова формація у складі австро-угорської армії – Легіон Українських січових стрільців. Вони відіграли помітну роль у подіях Української революції 1917–1921 років, зокрема стали головною військовою силою під час творення Західноукраїнської Народної Республіки та відновлення Української Народної Республіки під час антигетьманського повстання Директорії.
