Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
У мирному житті Олександр Андріяшин був кінооператором провідних українських компаній індустрії кіно. Також устиг попрацювати на всесвітньо відомому супутниковому телеканалі Discovery. Тоді йому найбільше запам’яталися подорожі зі зйомками циклу «Невідома Росія». Каже, що в російських глибинках про народ уже давно ніхто не дбає…
— Для каналу Discovery я знімав кілька років за контрактом, а саме цикл «Невідома Росія». Був у найвіддаленіших куточках Російської Федерації, — розповідає Олександр. — Вразило поступове вимирання цих територій — закинуті та забуті землі, відчуженість людей, які виживають, як можуть. Особливо — представники малих народів, з якими ми багато спілкувалися. Це, так би мовити, люди з хорошою історією, які доживають свій вік і поступово зникають, бо «царству» жодної вигоди не приносять.
Як зазначає військовослужбовець, між війною в кіно й у реальності є суттєва різниця. На фронті немає сценарію, тут не прочитаєш текст, не запам’ятаєш роль, не зробиш потрібну кількість дублів.
— Якоюсь мірою я собі уявляю, що перебуваю ніби на зйомках довготривалого серіалу. Як оператор помічаю ті речі, які мало хто помічає. Хотілося б зняти навіть не документальний, а ігровий фільм про всі ці події. Та для цього потрібен сценарист, який би приїхав сюди. Бо одне діло писати в кабінеті, а робити нариси як художник з натури — це інше. Для того, щоб зрозуміти той дух, що існує на Донбасі. І ще тут потрібен режисер. Щоб зняти цікавий ігровий фільм, треба бути тут. Уже були подібні картини. Цивільному глядачу це приносить задоволення, бо він бачить те, чого не переживав сам. А хлопці, які воювали, чітко бачать, що це штучність, — говорить боєць.
Олександр вступив до лав української армії цього року. Контраст із цивільним життям, на його думку, звісно є, але не дуже різкий. Іноді польові умови під час кінозйомок схожі з тими, у яких він тепер перебуває. Окрім ризику для життя, майже нічим не відрізняються, але зайвий раз доводять, що треба цінувати кожну прожиту хвилину.
— Навички з моєї цивільної професії стали в пригоді. Відразу помічаю будь-які зміни в ландшафті й пересування противника. Моя спостережливість, вміння тримати композицію кадру й те, що там перебуває, неабияк допомагають.
