Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
На грудях старшого сержанта Федора Місюри орден «За мужність» III ступеня, нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» та «За любов та жертовність до України».
– Коли розпочалися події на Донбасі, я був держслужбовцем в управлінні транспорту та зв’язку в Рівному, тож свій квиток на Схід України отримав тільки в серпні 2014 року, – пригадує ветеран.
…Строкову службу Федір проходив на Львівщині у 2002–2003 роках у частині внутрішніх військ, тож у його голові була тільки одна думка: «Складав присягу – виконай військовий обов’язок». І з оголошенням третьої хвилі мобілізації він вчергове пішов у військкомат, де таки отримав повістку. Аби сім’я не хвилювалася, видумав легенду про Рівненський полігон й те, що буде там інструктором. А насправді потрапив у 80-ту десантну бригаду. Правду рідні дізналися, коли чоловік вже воював.
– Перший день був дуже багатим на емоції. Ми виїхали із Костянтинівки в район Пісків, де потрапили під ворожий мінометний вогонь. За деякий час нас знову обстріляли – у районі базового містечка «Купол», де активно працювали і ворожі снайпери, – пригадує Федір Місюра. – Та, напевно, найважче було в Донецькому аеропорту. Ми прибули туди вночі, вивантажили майно. Перше, що побачили – це рукав летовища, який являв собою повністю розбиту металеву конструкцію. Враження було таке, що коли ти повертався в цілковиту темряву терміналу, луна, яка відгукувалась у ньому та перетворювала його на живу конструкцію, збивала з ніг…
– Страх у бойових умовах присутній в кожного. Головне для воїна – зуміти його побороти, тож за декілька секунд зібрався, видихнув, усвідомив, куди я приїхав і для чого, – продовжує старший сержант.
Пригадує Федір і епізод, коли зазнав поранення:
–15 січня 2015-го року. Четвертий блокпост, де від п’ятої ранку тривали зустрічні бої на малій дистанції. Куля влучила в мій бронежилет з боку спини, після чого я був евакуйований. Спочатку перевезли в Дніпро, де під час операції в мене на вісім хвилин зупинилося серце. Але реанімували. Потім – у Вінницький шпиталь, де і витягнули кулю з аорти серця. Далі реабілітація в трускавецькому санаторії, Рівненський госпіталь. Висновок ВЛК: «непридатний до військової служби».
Після одужання Федір Місюра обійняв посаду начальника обласного управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації та власним прикладом довів, що не всі чиновники корумповані. Він на своєму місці, веде здоровий спосіб життя. У вільний від роботи час навіть продовжує займатись парашутним спортом, чим доводить собі й оточуючим, що все у наших руках.
Фото з особистого архіву Федора Місюри
