Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Українська влада неодноразово зверталася і до російських кураторів бойовиків на Донбасі, і до представників самих бойовиків у рамках Мінських переговорів щодо припинення бойових дій та обстрілів. Тепер і Євросоюз під час світової пандемії коронавірусу зробив відповідне звернення до всіх сторін конфлікту, але результат ми всі бачимо — обстріли тривають…
Ми розуміємо, що самі бойовики не ухвалюють подібних рішень щодо відкриття чи припинення вогню. Їм дають прямі вказівки з Кремля.
На цей момент, судячи з того, що бойові дії різної інтенсивності тривають, указівок припинити обстріли поки що не надходило. Хоча вже не раз так бувало, якщо Кремлю потрібна «тиша» на Донбасі, то він її отримував, віддавши відповідні розпорядження. Маріонетки їх виконували беззаперечно.
Ми ж тільки відповідаємо на обстріли противника. Це щодня фіксують спостерігачі СММ ОБСЄ та доповідають у щоденних звітах, в яких порушень «режиму тиші» з боку російських найманців у рази більше, ніж вогню у відповідь з боку Збройних Сил України.
Нині, коли весь світ бореться з пандемією коронавірусу, Росія намагається вислизнути з-під економічних санкцій. Для цього використовує чимало різних методів: це й «місії» в європейські країни «військових вірусологів», і піар на «безкоштовній гуманітарці» в США (отриманої від Китаю та перепроданої за спекулятивною ціною в Америку), і ще низка подібних акцій.
Бойові дії на українському Донбасі — одна з таких акцій. Без сумніву, за досвідом минулих подій, Росія на непідконтрольну українському урядові територію днями відрядить чергову «гуманітарну допомогу» (не виключаю, що там можуть бути навіть ліки та медичні засоби захисту). Цю акцію пропагандистські медіа розшарять на весь світ. Одночасно з нею бойовики продовжуватимуть збройні провокації та обстріли української армії. І це також російські ЗМІ покажуть на широкий загал, але так, як вони це вміють — перекрутивши та спотворюючи всі факти. Світова спільнота, маючи лише таку «однобоку» картинку про ситуацію, також може зробити певні висновки. На цій картинці більш «привабливо виглядатиме, звичайно, Москва, яка всім допомагає, навіть непідконтрольним Україні районам Донбасу, а не Київ, який продовжує воювати. Причини, через які обстріли не припиняються для європейської та світової спільноти, навіть підтверджені у звітах спостерігачів ОБСЄ, можуть відійти на другий план.
Ще одна причина, чому на Донбасі поки немає «тиші» — це особисте бажання Путіна завжди мати можливість використати конфлікт як спосіб підняти свій політичний рейтинг. Кремлівський диктатор завжди підіймав його, користуючись блискучою перемогою «русскава аружія» в невеликій локальній війні. Саме тому «градус» ситуації на Донбасі буде завжди підтримуватися досить високим, поки не будуть унесені зміни в російську конституцію на «вічне» путінське правління. Бо саме для того цей конфлікт і триває вже шість років, хоча за бажання Росії він міг би закінчитися за кілька тижнів або навіть і днів.
Третя причина: війна під час пандемії — це дуже ефективний спосіб швидко виснажувати економічні ресурси України. Одночасно захищатися й від епідемії, й від обстрілів — важко та затратно. Противник Росія це чудово розуміє. Тож цілком ймовірно, якщо Москва публічно задекларує, що вона нібито спробує вплинути на своїх бойовиків, то це зовсім не означатиме, що вони припинять провокації та обстріли. Тобто, демонструючи, що бойовики — це нібито представники «незалежних політичних утворень». І кремль на них не може вплинути, вчергове з’являться заяви, щоб домовлялися саме з ними (чергова спроба легалізації).
І четверта причина, чому немає припинення бойових дій і його можливо навіть не передбачається — це те, що навесні дуже істотно змінюється картина театру бойових дій, підіймається «зеленка», виростають трава, кущі, дерева. Поліпшуються умови, щоб краще замаскуватись і сховатися від противника, змінити позиції та підійти ближче. Саме в цей час противники на полі бою активно здійснюють розвідку плацдарму, «пристрілюють» нові сектори, освоюють нові позиції. Звичайно, що подібні дії — це активізація обох сторін, які протидіють одна одній.
Тому, на жаль, через цілу низку об’єктивних і суб’єктивних причин припинення бойових дій на Донбасі, хоч би й на деякий час, коли у світі пандемія страшної хвороби, наразі малоймовірне. І навіть Євросоюз, який публічно закликає припинити бойові дії, на подібне від Росії вже не сподівається. Москві це зовсім не вигідно, щоб на українському Донбасі була тиша.
