Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
За даними Генерального штабу ЗСУ за період проведення АТО загинуло 2424 українських військових (бойові безповоротні втрати), 8718 – санітарні втрати особового складу ЗСУ.
Навесні 2014-го озброєні російські терористичні угруповання проникли у східні області України. Спочатку вони почали захоплювати органи місцевої влади донбаських міст, а згодом перейшли і до прямих військових дій. У відповідь на вторгнення диверсійних загонів 14 квітня 2014 року указом в.о. Президента України Олександра Турчинова було введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) про проведення антитерористичної операції (АТО). Протидія збройній агресії Росії у форматі АТО тривала до 2018 року, коли її було змінено на операцію Об’єднаних сил.
«Російська весна» на Сході, або Як починалося АТО
Після окупації Криму росіяни почали реалізовувати активну фазу «російської весни» на Сході України. Сепаратистські мітинги з російськими прапорами та георгіївськими стрічками відбувалися в багатьох містах Донецької, Луганської областей та Півдня України.
6 квітня ці мітинги завершились синхронним захопленням будівель обладміністрацій у Харкові та Донецьку, а також будівлі управління СБУ в Луганську. Того ж дня було проголошено створення «Донецької народної республіки», а наступного – «Харківської народної республіки». Адміністрацію в Харкові міліція звільнила вже ввечері 7 квітня. Але будівлі в Донецьку та Луганську лишалися захопленими.
За точку відліку початку АТО, як правило, беруть події 12 квітня, коли відбулось перше зіткнення з російськими військовими в Слов’янську. Цього дня у 2014-му з російської території в Донецьку область був спрямований озброєний загін на чолі з Ігорем Стрєлковим (справжнє прізвище Гіркін) — співробітником російських спецслужб, який у лютому-березні 2014 році брав участь у кримських подіях. Цей загін захопив будівлю міського відділку міліції Слов’янська. Тоді було озброєно чимало місцевих проросійських колабораціоністів.
Озброєний загін Гіркіна був добре тренованим та екіпірованим, адже активно діяв під час кримських подій. Частина з них брала участь і в штурмі 13-го фотограмметричного центру в Сімферополі 18 березня 2014 року, коли загинув перший військовослужбовець ЗСУ в російсько-українському конфлікті – прапорщик Сергій Кокурін.
Зі спогадів Гіркіна:
«Когда начиналась славянская эпопея, я планировал сделать все как в Крыму, и надежда была, что все будет по крымскому сценарию. То есть планировалось помочь местным лидерам и ополченцам установить народную власть, провести референдум, присоединиться к России, а это было нашей общей целью и их целью в первую очередь».
Перекинуті в район Слов’янська та Краматорська спецпідрозділи СБУ і Збройних Сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня в Семенівці, передмісті Слов’янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків, у якій загинув капітан СБУ «Альфа».
Одночасно із подіями в Слов’янську почались захоплення відділків міліції та адміністративних будівель у Краматорську, Горлівці, Костянтинівці, Червоному Лимані (нині Лиман) та Артемівську (нині Бахмут), Красноармійську (нині Покровськ).
Вранці 15 квітня в рамках операції з антитерору український спецназ звільнив від російських сепаратистів аеропорт Краматорська. Того ж дня кілька ротних тактичних груп ЗСУ, а також підрозділи Нацгвардії України вийшли на ближні підступи до Слов’янська і організували його блокування.
Чому для вторгнення був обраний Слов’янськ?
По-перше, варто зазначити, що ситуація у Слов’янську дуже відрізнялася від попередніх заворушень на Донбасі. Якщо раніше будь-які захоплення адміністративних будівель та відділків міліції відбувалися силами неозброєного населення, то в Слов’янську все було інакше – гарно підготовлені і добре озброєні люди в балаклавах захопили 110-тисячне місто і взяли владу у свої руки.
Чому для вторгнення було вибрано саме Слов’янськ? Існує кілька причин. Це і тактичне значення – його називають воротами Донбасу, оскільки він розташований на міжнародній трасі М-03, і перекриття її відрізає увесь рух з північного заходу, харківського напрямку, до агломерацій індустріального Донбасу. Також не дуже великий розмір міста, важливе географічне положення та сама символічна назва Слов’янська. Цікавим є факт, що у 2013 році Слов’янськ здобув перше місце на Параді вишиванок у Києві – його делегація до столиці була найкращою і найчисленнішою – понад 700 учасників.
Які підрозділи української армії першими прийняли бій
Після заходу загону Гіркіна під Слов’янськ перекинули аеромобільну роту 1-го батальйону 80-ї аеромобільної бригади на бронетранспортерах під командуванням старшого лейтенанта Вадима Сухаревського з позивним «Борсук». Рота прибула з району Луганського аеропорту, який бійці зайняли 8 квітня, попередньо здійснивши марш через усю Україну зі Львова.
З Луганської області були перекинуті також підрозділи СБУ «Альфа», які мали повернути під контроль захоплену будівлю СБУ. Через події під Слов’янськом їх було відкликано. Згідно з планом, групі СБУ мали надати підтримку з бронетранспортерів 80-ї бригади, бронетехніку планувалося також надати підрозділу СпП МВС «Омега» під командуванням Анатолія Стерльченка, котрий на гелікоптерах Мі-8 висаджувався і брав під контроль аеродром у Краматорську. У районі Краматорська діяла десантна рота 25-ї ОПДБр.
Втрати Збройних Сил України під час проведення АТО та ООС
