Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Сьогодні військові транспортники виконують важливі завдання по всій території нашої держави: від району операції Об’єднаних сил і до західних областей України. Від їхньої роботи залежить чимало важливих аспектів нашої боєздатності. Тому навіть в умовах карантину вони виконують свою роботу, обережно і без паніки.
Тут усе починається з контрольно-пропускного пункту: чергові у масках стежать, аби всі відвідувачі обов’язково дезінфікували руки. Також встановлено бар’єр для пилу, що переноситься у приміщення із взуттям. До розв’язання цього питання армійці поставились із кмітливістю та винахідливістю – одразу за порогом КПП вони постелили великий килим, просякнутий спеціальним розчином. Відтак кожен, хто заходить у середину, змушений зробити бодай кілька кроків по цій поверхні, дезінфікуючи своє взуття.
– Від початку карантину ми поставились до питання збереження здоров’я наших військовослужбовців і працівників із максимальною відповідальністю, – розповів полковник Олег Шеремет. – Насамперед прийняли ряд рішень щодо скасування шикувань, масових нарад тощо. До того ж вирішили доцільним, аби працівники штабу знаходились у кабінетах не більше ніж по дві людини.
Окрім цього, тут тричі на день проводиться дезінфекція приміщень, сходових клітин, вологе прибирання кабінетів, їдальні та казарм. Для цього було централізовано закуплено відповідні розчини та обладнання, призначені люди, які виконують ці роботи.
– Також ми просимо всіх наших колег уважно стежити за самопочуттям, – зазначив підполковник медичної служби Олександр Червук. – Перед виходом на роботу та після неї закликаємо міряти температуру. І якщо людина виявляє найменші ознаки захворювання, то просимо залишатися вдома.
На випадок виявлення захворювань на COVID-19 у частині теж передбачено низку заходів. Зокрема в кожному підрозділі підготовлено місця, які швидко можуть перетворитись на ізолятори. Укладено угоди з місцевими військовими, а де немає – то з цивільними лікарнями, про надання невідкладної лікарської допомоги. Також тут оперативно організували виготовлення медичних масок. Військова частина придбала марлю, а пошиття пов’язок було організовано власними силами.
– Було таке, що нам хотілось робити масок більше і більше, – поділилась сержант Юлія Шеремет. – Родина з розумінням поставилась до того, що, скажімо, я сиджу за машинкою і шию для хлопців маски. Хоча українська жінка встигне і борщ зварити, і всю роботу переробити. Велика перевага цих марлевих пов’язок полягає в тому, що вони багаторазового використання і дуже невибагливі: їх легко прати, дезінфікувати, вони швидко сохнуть.
Отже, станом на сьогодні весь особовий склад забезпечено двома захисними масками. А для жіночої половини військових транспортників такі майстрині, як Юлія, навіть виготовили окремі лінії «брендових» масок із візерунками.
– Ви знаєте, це відволікає від якихось важких думок і покращує настрій, – поділився один із воїнів частини. – Бо одна справа, коли бачиш навколо обличчя перемотані чорними або білими ряднинами, а інша – коли трапляється от таке різнобарв’я. Та й навіть за масками наші дівчата лишаються найкращими! Чого вартує хоча б вираз їхніх очей!
