До складу злочинної організації входили керівники громадських організацій, фізичні особи-підприємці та інші особи, а координувала діяльність групи посадовиця — заступниця керівника Волинської обласної військової…
4 квітня 1949 року у Вашингтоні представники 12 країн підписали Північноатлантичний договір, на підставі якого було засновано Організацію Північнотлантичного договору (North Atlantic Treaty Organization — NATO) – міжнародну військово-політичну організацію, союз колективної оборони.
Північноатлантичний альянс був створений на основі договору між країнами-членами, кожна з яких приєдналася до нього добровільно після публічного обговорення і відповідного парламентського процесу. Договір поважає їхні індивідуальні права та міжнародні зобов’язання згідно зі Статутом ООН. Він зобов’язує країни-учасниці взяти на себе частину ризиків і відповідальності за колективну безпеку, а також утримуватись від приєднання до будь-яких інших міжнародних зобов’язань, які можуть суперечити договору. Усі рішення в НАТО ухвалюються колегіально на основі консенсусу.
Найважливішим органом ухвалення рішень у НАТО є Північноатлантична рада, у якій беруть участь представники всіх країн-членів Альянсу на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів. На сьогодні Організація Північноатлантичного договору – це альянс 30 країн з Північної Америки і Європи. НАТО було створено на противагу експансіоністській політиці СРСР. Адже, між 1947 і 1949 роками сталася низка драматичних політичних подій, які змусили західні країни серйозно замислитись над проблемами безпеки.
Першим кроком у повоєнній реконструкції західноєвропейської безпеки і створенні оборонної організації Західноєвропейського Союзу став Брюссельський договір, підписаний у березні 1948 року п’ятьма країнами Західної Європи – Бельгією, Францією, Люксембургом, Нідерландами і Великою Британією. Це також був перший крок на шляху до підписання в 1949 році Північноатлантичного договору та створення НАТО.
Відносини між НАТО і Україною розвиваються з моменту отримання Україною незалежності в 1991 році – тоді наша країна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (згодом замінена на Раду євроатлантичного партнерства). У 1994 році Україна стала першою пострадянською країною, яка приєдналася до Партнерства заради миру. Протягом 90-х років українці продемонстрували своє прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО на Балканах.
9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав та урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО й Україною. Згідно з Хартією було створено Комісію Україна – НАТО (КУН), яка є органом ухвалення рішень, відповідальним за розвиток відносин між НАТО й Україною та скерування спільної діяльності.
У травні 1997 року в Києві було відкрито Центр інформації та документації НАТО, а в квітні 1999 року – Офіс зв’язку НАТО; 2004 – Офіс оборонної документації НАТО в Україні.
Вперше офіційно про бажання України вступити до НАТО, було проголошено в травні 2002 року, незадовго до п’ятої річниці підписання Хартії. На сьогодні, зважаючи на збройну агресію та ризик подальших воєнних дій з боку Росії, тема вступу України до НАТО є надзвичайно актуальною. Саме тому Верховна Рада 7 лютого 2019 року ухвалила зміни до Конституції про курс України на вступ до ЄС і НАТО. За відповідне рішення проголосували 334 депутати.
