Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
1 квітня у світі відзначають День сміху. Тож про те, як воно бути «клоуном», про гумор як такий в українському війську, зокрема на фронті, кореспонденту АрміяInform розповів ветеран АТО молодший сержант ЗСУ в запасі – засновник лікарняної клоунади в Рівному Тарас Обоїста.
− Гумор – це можливість змінити світ, зробити ситуацію приємною для себе в будь-який момент. Поготів на війні, − розповідає Тарас. – Завдяки гумору можна встановлювати комунікативні зв’язки. Це перевірений на практиці факт, що люди легше сходяться під час жартів.
…Свою службу в армійських лавах Тарас розпочав за мобілізацією 2015-го в навчальному центрі підготовки Ракетних військ і артилерії в Дівічках. Пізніше потрапив до 40-ї окремої артилерійської бригади.
Усі дорослі в душі – діти, і приводів для сміху мільйон, головне – дати поштовх емоції
− Я прибув у свій підрозділ як розвідник, був командиром відділення топогеодезистів, потім командиром взводу забезпечення, нетривалий час виконував обов’язки на посаді офіцера по роботі з особовим складом, − говорить Тарас. – На Донбасі досвід клоуна допомагав встановлювати контакти з місцевим населенням. Куди б не прибув мій підрозділ, уже через два дні я знав усіх місцевих, натомість вони, окрім того, що я клоун, не знали про мене нічого. Ми стояли за 20 кілометрів від Маріуполя в районі відведення, тож більшість часу витрачали на тренування дій обслуги гармат, перевірки озброєння 152-мм «Гіацинтів» та наведення на навчальні цілі.
На Сході України чоловік контактував як з дорослими, так і дітьми. У кишені розвідника постійно були гумові кульки й насос. Він демонстрував фокуси з монеткою. Усі дорослі – в душі діти, і приводів для сміху мільйон, головне − дати поштовх емоції.
− Ми показували, що люди із Західної України цивілізовані, щирі й відкриті, − каже чоловік.
У 2016-му Тарас Обоїста повертався із завдання поблизу лінії розмежування й зачепив розтяжку. І дістав декілька поранень м’яких частин тіла – по одному в руці, плечі й нозі. Каже, йому пощастило, бо нічого важливого не зачепило, тож відновився швидко.
У театральній студії Тарас почав займатися ще в шкільні роки, а згодом і в «Студентському театрі естрадних мініатюр» Рівненського державного гуманітарного університету.
За фахом − він учитель історії та правознавства. Після випуску працював у школі, де вів театральний гурток. Водночас працював дитячим аніматором, а в 2012-му дізнався, що є такий напрямок волонтерської діяльності як лікарняна клоунада. Тоді в Україні професійно цим ніхто не займався, тож Тарас із однодумцями почали розвивати цей напрямок.
Основний інструмент клоуна – він сам
− На Рівненщині партнерська організація, з якою співпрацюємо, це благодійний фонд «Скарбниця Надії», у Львові – «Крила Надії», − продовжив Тарас. – Із Рівного їздимо по всій Україні: Київ, Харків, Миколаїв, Запоріжжя, Львів. На черзі – Луцьк, де планується запуск подібного проєкту.
У Києві одна команда працює в інституті раку за підтримки фонду «Краб», інша – в дитячій спеціалізованій лікарні Охматдит – Фонд «Таблеточки».
− Основний інструмент клоуна − він сам. Ми вчимо бути уважним, імпровізувати, швидко приймати рішення, як справжні розвідники, − говорить чоловік, який об’єднав дітей, які борються з хворобами, та воїнів. У кожного з них своя війна. – До проєкту не залучаємо людей молодше 20 років. Бо, щоб працювати в цій сфері, кожен має пройти певні стадії психологічної зрілості. У Рівному серед клоунів як чоловіки, так і жінки. Адже у них різні підходи.
12 квітня лікарняна клоунада святкуватиме 8-му річницю створення. Це день, коли Тарас із товаришем Артемом Алексєєвим уперше прийшли в дитячий будинок як лікарняні клоуни. Відтоді через школу пройшли понад дві сотні людей.
− На Рівненщині нас близько двох десятків – це ті, хто хоч зараз готовий зібратися, щоб відвідати хворих на лікуванні в обласній дитячій лікарні, міській лікарні, хоспісі в Дядьковичях, ветернів АТО (ООС) у Клеванському госпіталі, − говорить Тарас. – Плануємо взяти під крило ще й Чорнобильську лікарню.
Клоун-куратор постійно контактує з психологом шпиталя. І оцінка лікарняних клоунів у Рівному дуже висока. Це підтвердили і їхні колеги з Італії та Королівства Данія, які приїздили в Україну задля обміну досвідом. Нині в команді Рівненської лікарняної клоунади професійні актори та аніматори, вчителі, художники, менеджери і соцпрацівники.
Фото із особистого архіву Тараса Обоїста та сторінки в ФБ «Лікарняні Клоуни «Червоні Носи» м. Рівне
