Саме тут, у майстерні батальйону безпілотних систем Black Sky 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан», пошкоджені НРК отримують друге життя, а нові — проходять модернізацію…
Як гадаєте, який підрозділ ЗСУ в польових умовах може за годину очистити 10 кубометрів води? Або розчистити понад 30 кілометрів річищ за сезон? Чи під час повені на Закарпатті у 2001 році евакуювати із зони стихійного лиха понад 3 тисячі людей, а у 2015-му взяти участь у бойових діях під Дебальцевим? Якщо не знаєте, то це коротеньке повідомлення я написав для вас. Знайомтесь – батальйон «Тиса». Створений 1 жовтня 1999 року. Нині входить до однойменного міжнародного інженерного батальйону, де разом з українськими військовими служать угорці, румуни та словаки.
Від Середя до Виноградова
Тепер трішечки географії. Хто погано знає карту Європи, мусить мені повірити на слово: найбільша ліва притока Дунаю – річка Тиса. Хто не пам’ятає повінь на Закарпатті у 1998 році, то я нагадаю – ця ріка, як і низка інших, вийшла з берегів і наробили лиха. Тому наступного року, відповідно до директиви Міністра оборони України, створили український батальйон «Тиса» – інженерний підрозділ для запобігання й швидкого реагування на загрози повеней, а також надання кваліфікованої, професійної «відповіді» на наслідки стихійних лих, які загрожують державам Карпатського регіону.
А угоду про створення вже міжнародного батальйону підписали 15 листопада 2002 року в Будапешті керівники генеральних штабів угорської, румунської армій, Збройних сил Словацької Республіки та України.
Чому підрозділ отримав таку назву, спитаєте. Знов дивімося на мапу Європи. Річка Тиса тече в межах України й Угорщини, проходить українсько-румунським і словацько-угорським кордоном. Як бачите, чотирьом європейським країнам, підрозділи яких увійшли до складу батальйону, точно є діло до такої норовливої річки.
Базуються підрозділи «Тиси» у словацькому місті Середь, угорському Хайдухатхазі, румунському Сату-Маре й у районному центрі Закарпатської області – Виноградові.
І австрійці туди ж
У жовтні 2003 року в районі верхів’я річки Тиса на території Угорської Республіки вперше проведено командно-штабне навчання з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій «Світла лавина — 2003» з військовослужбовцями спільного українсько-румунсько-словацько-угорського батальйону «Тиса». Надалі щороку згадані навчання проводили почергово на території кожної з країн-учасниць.
Так, торік у вересні в Угорщині завершились навчання «Світла Лавина-2019» із залученням багатонаціонального інженерного батальйону «Тиса». У них брали участь 13 військовиків ЗСУ, по 12 військових від ЗС Румунії й Словаччини та від Збройних сил Угорщини, як від країни-господаря навчань, – понад 200 військовослужбовців. Під час практичної фази навчань її учасники навели переправу й виконали завдання з інженерного забезпечення у випадку надзвичайної ситуації в районі м. Годмезевашаргей. Також відпрацювали виконання завдань з евакуації цивільного населення, відновлення доріг, руйнування дамби шляхом її підриву.
До речі, на навчаннях як спостерігач від Збройних сил Австрії був присутній бригадний генерал Даніель Прегль. Бо за підсумками торішньої зустрічі Координаційної групи у Львові всі її учасники підтримали прагнення Австрії доєднатися до проєкту «Тиса» та стати його повноправним членом.
На жовтень цього року заплановане спільне командно-штабне навчання з багатонаціональним батальйоном «Тиса» вже на території Румунії.
Два вороги: стихійне лихо та російський агресор
У мирний час український підрозділ батальйону «Тиса» відновлює пошкоджені у результаті дій природних сил шляхи та інфраструктуру, евакуює населення й майно з районів стихійного лиха, укріплює дамби, видобуває та очищує питну воду, будує мостові переходи, відновлює зруйновані шляхи сполучення, розчищає завали на дорогах і супроводжує та транспортує вантажі з гуманітарною допомогою.
Але так було до 2014 року. З початком російської агресії на Донбасі український підрозділ батальйону «Тиса» брав участь в Антитерористичній операції (згодом – операції Об’єднаних сил). Завдання виконували в районах населених пунктів Дебальцеве і Станиця Луганська. Батальйон займався інженерною розвідкою, встановленням і знешкодженням мінних полів, будівництвом фортифікаційних споруд, розчищенням доріг, допомагав облаштовувати бліндажі та долати водні переправи.
Тож повоювати «Тисі» довелося не тільки з неслухняними карпатськими річками, а й з російським агресором. Мабуть, недарма співається у відомій пісні «Там, під Львівським замком…»: Тече річка Тиса, в ній москальська кров // Москалів ми били, будем бити знов.
