Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
На Одещині відбулися тактико-спеціальні навчання з медичної підготовки однієї з бригад морської піхоти. Під час занять відпрацьовували евакуацію пораненого з зони обстрілу в укриття, надання домедичної та першої медичної допомоги, евакуацію до пункту збору поранених та інші важливі аспекти.
За умовами навчання, під час бою серед наших бійців з’явилися троє «трьохсотих» із різними пораненнями. Зрозуміло, що на першому етапі під обстрілом поранений сам, якщо при свідомості, має вміти накласти джгути, вколоти потрібний препарат. Але так буває не завжди й поранений є непритомним, тож товариші чи санінструктор повинні надавати першу допомогу: зупиняти кровотечу, накладати джгут. Потім санінструктор чи бойовий медик відтягує його до пункту сортування поранених, де надають першу допомогу: зупиняють кровотечу, перевіряють джгути, оглядають на предмет прихованих кровотеч чи поранень та травм, контузій тощо.
Усе навчання відбувається на тлі різних ввідних, оголошуваних командиром медроти капітаном медичної служби Олегом Паласом в умовах, максимально наближених до бойових. І хоч евакуйований боєць був поранений умовно, крапельницю йому ставили цілком реальну з введенням голки у вену, її фіксацією. Надалі у стабілізованому стані «пораненого» евакуювали спецтранспортом до найближчої медустанови, де йому нададуть фахову медичну допомогу.
Морпіхи, які здебільшого мають бойовий досвід, упродовж дня відпрацьовували найважливіші етапи евакуації та сортування, якими нині користується морська піхота й ЗСУ в цілому. І хоч під час навчань, звісно, не обійшлося без гумору, він був доволі своєрідним.
Старший бойовий медик евакуаційного відділення медичної роти Олексій з позивним «Ескулап» за 8 місяців торішньої крайньої ротації брав участь у 19 евакуаціях поранених.
–На мою думку, такі тренування дають змогу вдосконалити навички й ознайомитись з найсвіжішими методиками роботи із пораненими як на полі бою, пункті сортування, так і в медичному авто, аж до передачі безпосередньо лікарям у шпиталі. Вміннями і навичками, які ми відпрацьовували, повинен володіти не лише кожен представник медроти, а й, бажано, щоб хоча б базові, знав будь-який боєць. Щонайменше, зупинку кровотечі та правильне накладання джгута. Бо, на жаль, найбільші втрати нині – саме від втрати крові. Вишкіл морпіхів, які не входять до медичної роти, проводять двічі на тиждень у форматі лекцій і практичних занять. Оскільки більшість особового складу бригади брали участь у бойових діях, то таких, хто несерйозно ставиться до медичної підготовки, просто немає. Всі усвідомлюють: від правильності надання першої меддопомоги залежить життя побратимів, – підсумував «Ескулап».
