У повітрі були сотні ударних безпілотників, крилаті ракети, балістика — і ще один «Орєшнік». Це вже третє відоме застосування цієї балістичної ракети середньої дальності проти…
Напередодні виповнилося 125 років із Дня народження Василя Степановича Чучупака, відомого українського отамана періоду Визвольних Змагань 1917–1921 років. Само він очолював у лютому 1920 року полк гайдамаків Холодного Яру, який співпрацював із Дієвою армією УНР. І саме його бійці брали участь у Першому Зимовому поході. Але ж мало хто знає, що офіційне військове вітання «Слава Україні!» вперше використали саме вояки Василя Чучупаки. Сталося це в районі Мотронинського монастиря. Тоді українські повстанці УНР у боях із більшовицькими ордами загартовували свою міць.
Як згадував відомий український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник Юрій Ґорліс-Горський, саме на Черкащині у лютому 1920 року він уперше почув вітання «Слава Україні!». От як він описує цю історичну подію:
«Далеко над лісом побачив церковну копулу. Це Мотрин монастир, штаб гайдамаків. Через деякий час в’їжджаю в Мельники. Село має мирний вигляд, але група парубків, що йшла вулицею, співаючи «Серед степу на просторі», озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі й револьвери, в одного шабля старовинна, оправлена в срібло. Під’їжджаю до них.
– Добридень, хлопці! – Слава Україні! – відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров!» вітатися «Слава Україні!», а відповідати «Україні слава!». Звісно, це гасло вояки українських частин використовували й раніше, однак як вітання його, ймовірно, вперше застосували саме там».
Що ж до самого отамана Василя Чучупаки, то це легендарна особистість серед цілого сонму героїв визвольного руху. Він користувався надзвичайним авторитетом не тільки серед вояків, але і сільського населення Черкащини. Навіть вороги відзначали високу боєздатність його повстанських підрозділів. Розвідка білогвардійців звітувала восени 1919 року: «Чучупака – ідейний самостійник, спирається на сільську інтелігенцію і селянство, суворо переслідує в себе грабунки і намагається створити дисципліновану армію».
Народився Василь Степанович Чучупака 125 років тому, 11 березня 1895 року, в селі Мельники Чигиринського повіту Київської губернії. До Першої світової війни вчителював у селі Тимошівці Чигиринського повіту. Після початку війни був мобілізований. Із 1916 року – прапорщик російської армії. Після повернення з армії працював учителем у Пляківці і Ревівці (нині Кам’янський район Черкаської області). У 1919 році – командир Мельничанської сотні самооборони. У травні-червні 1919 року підтримував повстання отамана Григор’єва. 1919 – 1920 роки – командир полку гайдамаків Холодного Яру, головний отаман Холодного Яру. Воював проти білогвардійців під керівництвом повстанського комітету на чолі з Логвином Панченком, якому підпорядковувалися також загони Свирида Коцура, Олекси П’ятенка та інші. Згодом підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини А. Гулому-Гуленку, який прибув у листопаді 1919 року до Холодного Яру.
Загинув Василь Чучупака 18 березня 1920 року потрапивши у чекістську пастку.
