Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Сьогодні, 2 травня, виповнюється шість років з дня трагічних подій в Одесі.
Тоді внаслідок сутичок між прибічниками Євромайдану і проросійськими активістам та під час пожежі в Будинку профспілок загинули 48 людей, ще близько 250 постраждали. Спротив українців 2 травня в Одесі, а згодом і 9 травня в Маріуполі остаточно зупинив повзучу спецоперацію спецслужб Росії під назвою «русская весна». Сьогодні Одеса, Дніпро, Харків та інші міста Півдня і Сходу України живуть спокійним мирним життям, на відміну від Донецька та Луганська, де покласти край проросійським заколотам не вдалося. Пропонуємо згадати події тих днів, що назавжди увійшли в історії України. Про це повідомляє АрміяInform.
У травні 2014 року Крим вже був під російською окупацією, а на Сході країни точилися бойові дії. В Одесі ситуація була спокійною, проте низка подій свідчила про намагання Кремля просунути «Русскую весну» і проголосити «Одесскую народную республику».
Уперше проросійські сили в Одесі заявили про себе 19 лютого 2014 року, коли на площі перед обласною державною адміністрацією було жорстоко розігнано мирну акцію протесту проти вбивств учасників Революції гідності в Києві. Озброєні кийками декілька сотень учасників антимайдану жорстоко побили багатьох проукраїнських активістів і журналістів. Як свідчать дані Служби безпеки України, проросійські акції в Одесі взимку-навесні 2014 року інспірувалися з Росії. Лідери одеських сепаратистів отримували прямі вказівки та інструкції щодо розхитування ситуації в місті від кураторів з Москви.
Після того як 1 березня близько 10 тисяч учасників Маршу миру в Одесі пройшли містом до генерального консульства Російської Федерації з вимогами припинити збройну агресію проти України та окупацію Криму, вже за тиждень проросійські сили облаштували на Куликовому полі наметове містечко. Вони проводили численні акції, неодноразово закликали керівництво Росії ввести війська в Україну, водночас переслідували проукраїнських активістів.
Серед організаторів акцій на Куликовому полі були громадяни Росії, зокрема Антон Раєвський, один із ватажків російських неонацистів, у майбутньому бойовик, учасник війни на Донбасі, та Євген Мефьодов, згодом засуджений за організацію заворушень в Одесі.
Що відбулося 2 травня 2014 року
2 травня 2014 року в Одесі відбувався футбольний матч між місцевим «Чорноморцем» та харківським «Металістом». Перед грою футбольні ультрас обох команд разом із прихильниками Євромайдану пройшли символічним маршем центром міста. Біля Грецької площі на них напала група одеських антимайданівців, які теж запланували демонстрацію на цей час, але мали йти паралельною вулицею.
З обох сторін полетіли каміння, світлошумові гранати, стріляли з вогнепальної й травматичної зброї. Міліція замість того, щоб забезпечити правопорядок і припинити провокації, залишалась фактично бездіяльною. Під час зіткнень у центрі міста загинули шість людей, десятки були поранені.
Трохи згодом проукраїнські мітингувальники вирушили на площу Куликове поле, де вже кілька місяців стояв наметовий табір одеських антимайданівців та проросійських активістів. Згодом вони забарикадувалися в Будинку профспілок. Обидві сторони кидали одна в одну «коктейлі Молотова», що, вочевидь, і спричинило масштабну пожежу в будівлі. Від вогню, чадного газу та під час спроб вистрибнути почали гинути люди. Згодом слідство встановило, що масові заворушення в Одесі були організовані й умисно сплановані. Та кінцевих висновків ми не маємо до сьогодні.
Що говорить російська пропаганда про події 2 травня
Щоб нав’язати власну версію трагічних подій в Одесі 2 травня 2014 року, російська пропаганда запустила міф про «одеську Хатинь», у якому проросійських організаторів заворушень представляють «мучениками», а українських активістів «радикалами». Натомість сумна правда має інакший вигляд – десятки людей стали жертвами спецоперації російських спецслужб, і навіть тепер, шість років потому, агресор не залишає сім’ї загиблих у спокої і намагається скористатися горем людей, щоб сіяти розбрат та ворожнечу в українському суспільстві.
На сайті Інституту національної пам’яті представлено документальний фільм «2 травня. Без міфів», який зняла група «2 травня», що об’єднує незалежних експертів та небайдужих одеситів, щоб спростувати фейки російської пропаганди. У ньому про наступ «русской весны» в Одесі та обставини трагедії розповідають безпосередні учасники подій.
