Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
Палітра, мольберт і чистий аркуш – саме з цього вже шостий рік поспіль у Військовому-медичному клінічному центрі Східного регіону починається курс арт-терапії.
У 2015-му Анатолій Меньків, голова Дніпропетровського відділення Спілки дизайнерів України, зробив перший мазок на папері разом із бійцями. Відтоді він – постійний позаштатний арт-терапевт. Саме завдяки його зусиллям картини, написані воїнами, стали відомими широкому загалу.
‒ Хлопці, які раніше навіть на аматорському рівні не займалися малюванням, вже досягають значних успіхів. Але найголовніше – це пришвидшує їх психологічне одужання, вихід із посттравматичного синдрому й повертає до мирного життя, ‒ розповідає Анатолій.
Зі свого боку начальник психіатричного відділення капітан медичної служби Юрій Баленко зауважує: ефективність арт-терапії визнана в світі. Цю методику широко використовують в багатьох державах. На превеликий жаль, в Україні ця терапія не набула такого поширення. Однак у цій темі є поступальна позитивна тенденція.
Сьогодні до роботи з арт-терапії доєдналася військовий психолог, офіцер групи морально-психологічного забезпечення молодший лейтенант Катерина Мазюкіна.
– В академії нас не навчали арт-терапії, тож довелося компенсувати брак знань самостійно. Вони і стали в нагоді у Військовому-медичному клінічному центрі Східного регіону, ‒ розповіла Катерина. – Наші картини не мають якоїсь вишуканості. Тут важливо, які кольори обирає пацієнт, як наносить фарбу і який малюнок отримуємо в результаті. І ще важливо, що бійці розкриваються біля мольберта, згуртовуються, починають розмовляти відверто та щиро, – розповіла Катерина.
У Військовому-медичному клінічному центрі Східного регіону створено всі передумови для повноцінного застосування арт-терапії. Психіатри, психологи та митці об’єдналися, щоб вийти на новий, вже професійний рівень. Тож, починаємо малювати, щоб завтра жити.
