«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Народна історіографія значно давніша за офіційні історичні хроніки. Скандинавські співаки-скальди, до прикладу, досить детально описували всі пригоди і бойові походи загонів-хірдів данських та норвезьких воїнів. Їхні саги пережили століття до того часу, як були записані вже в християнські часи. Подібна історія й у войовничих кельтів: задовго до писемності, історії з життя ірландських воїнів-феніїв переспівували барди. І лише згодом вони були занотовані й увійшли до культурної та історичної спадщини зеленого острова. Не є винятком і Україна, де кобзарі й лірники, за умов тотальної імперської русифікації, а згодом і комуністичного терору, переказували та переспівували думи про козаків та вільний шлях української держави.
Російська загроза культурного поглинання нашої країни нікуди не поділась
Отже, нині маємо ситуацію схожу: російська загроза військового знищення та культурного поглинання нашої країни нікуди не поділась. Шостий рік триває військове протистояння із загарбниками з РФ. І культурний фронт у цьому протистоянні не менш важливий, аніж сила зброї. Починаючи з 2014-го року з’явилося багато різноманітних культурних доробків, присвячених українському війську та подіям, пов’язаним із відбиттям ворожої агресії: книги, картини, поезії і, зокрема, пісні. Окрему частину композицій створили колишні або діючі військовослужбовці. Іншу – абсолютно цивільні люди. Така собі «народна творчість», покликана морально підтримати, зберегти пам’ять та увічнити подвиги українських захисників.
Зокрема, на Прикарпатті, де базується одна з гірсько-штурмових бригад, спеціально для воїнів одного з батальйонів цієї бригади місцевий мешканець написав близько десяти пісень. Кореспондент АрміяІnform зустрівся з автором і виконавцем у його рідному Івано-Франківську.
Автора пісень звати Анатолій Середюк. Він очолює відділ молодіжної політики у департаменті молодіжної політики та спорту виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Так би мовити, чиновник зі стажем, адже віддав цій справі понад 20 років. Втім, людина дуже легка і креативна, як кажуть французи, Noblesse oblige. Тобто становище зобов’язує: молодіжна політика не терпить консерватизму та скутості. У кабінеті, який розміщується на крайньому восьмому поверсі відомої в місті «білої хати» чимало цікавих артефактів: пластунська атрибутика, відзнаки та грамоти різноманітних молодіжних конкурсів та змагань. Але на почесному місці – щиток з емблемою «Едельвейсів».
«Сюжети для пісень брав із солдатського життя»
– Це дорогий моєму серцю подарунок від командування батальйону, – зазначає Анатолій. – У мене там служить чимало друзів та знайомих. Загалом, історія із написанням «народних» пісень про гірських штурмовиків і почалася з того, як мої знайомі пішли служити в бригаду. Кажуть: «Анатолію, ти ж творча людина. А чому про нас досі немає якогось музичного доробку?»
Тут слід зробити відступ і розповісти, що 1994-го Анатолій Середюк закінчив Прикарпатський університет імені В. Стефаника, за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання і музика». Він є дипломованим учителем музики початкових класів. Крім того, тривалий час брав участь у змаганнях студентської ліги КВК: створював, зокрема, музичні репризи для команди.
– Загалом завдання не було чимось захмарно важким, – говорить він. – Це був подарунок для земляків, створений з душею та гумором. Я усвідомлював, що є військово-музичне управління ЗСУ, яке офіційно здійснює музичне забезпечення війська. Є такі «монстри» вітчизняної рок-сцени, як Kozak System. Їхня «Подай зброю» вже стала офіційним гімном прикарпатських гірських штурмовиків «Едельвейсів». А от моїм першим доробком стали…коломийки. Ми ж на Прикарпатті, так би мовити, прабатьківщині цих народних гумористичних пісень. Тож сів, взяв гітару, аркуш паперу, «увімкнув» режим народного креативу. Вийшло досить бешкетно, але штурмовикам сподобалось. Після того, як бійці почали перекидати запис собі з мобільника на мобільник, я зрозумів, що треба продовжувати.
Автор каже, що сюжети для цих пісень брав просто із солдатського життя. Спілкуючись із друзями вдома або ж під час волонтерських поїздок на Схід. Припустимо, виходить батальйон із району ООС, його будуть зустрічати рідні й друзі. До цієї знаменної події й пишеться пісня. Або ж розповіді друзів про те, як вони били і ганяли російських окупантів на Сході України – це ж взагалі, як кажуть, окрема пісня!
Один із останніх доробків – пісня про батальйон, яку ми пропонуємо вашій увазі:
– Хоча хлопці й охрестили її гімном батальйону, і навіть зробили відеокліп на YouTube, це, швидше, стройова пісня, – говорить автор. – Ходять наші гірські штурмовики чимало. Тож стане їм у пригоді під час вишколів. Слова прості, вчаться швидко. А музичний ряд будь-хто, знайомий із грою на гітарі на аматорському рівні, може запросто відтворити. Є лише один курйоз із текстом, який хлопці сприйняли з гумором. Я, коли писав слова, переплутав трошки геральдичних птахів. На шевроні батальйону карпатський крук, а я його охрестив орлом. Втім, комбат не розгубився і сказав, що слова про орлів – це про його бійців. На тому й вирішили зупинитись!
Та не лише піснею Анатолій Середюк допомагає своїм землякам-військовим. Івано-Франківська міська рада активно бере участь у залученні мешканців Прикарпаття на військову службу за контрактом у лавах гірсько-штурмової бригади. Зі слів начальника відділу молодіжної політики в департаменті молодіжної політики та спорту виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Анатолія Середюка, незабаром на вулицях міста з’являться рекламні бігборди та банери про наше військо, які були розроблені разом із командуванням бригади.
