Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Росіяни дуже полюбляють використовувати чужий винахід або розробку, а потім гучно заявити про черговий ривок власних конструкторів. Саме такий випадок стався і з новим танком Т-14 «Армата».
Не нова ідея, забракована лідером озброєнь
Ідея створити танк із баштою без екіпажу не нова. З 1976 року в Харкові майже 10 років розробляли танк Об’єкт 477 «Боксер» на подовженій базі шасі Т-64. У башту встановили гармату ЛП-81 калібру 152 мм, механізм заряджання якої складався з трьох суміжних барабанів на 34 постріли, який через надскладну конструкцію замінили – револьверного типу. Екіпаж – 3 чоловіки, кожен перебував у своєму відсіку. Механік-водій – у центрі корпусу попереду, командир та навідник – під баштою в корпусі. Двигун 6ТД потужністю 1000 к.с. розганяв п’ятидесятитонну машину до 63 кілометрів на годину. Машину не вдалося довести до кінця через бюрократичну тяганину, документація на неї після 1991 року опинилася у східного сусіда.
У США танкобудівники в 1989-му розробили, а на початку 1990-их побудували в металі кілька дослідних зразків нової машини Blok-3 для можливої заміни М1 Abrams. Танк мав аналогічну до харківського Об’єкта 477 компоновку з дуже подібною баштою, в якій розміщалося озброєння і система керування вогнем. Під самою баштою – барабанний автомат заряджання. Екіпаж із трьох чоловік розташували в корпусі перед баштою в ізольованій капсулі. Вага танка, як і в нашого «Боксера», була 50 тонн. Американці всебічно вивчили й випробували нову концепцію танка і прийшли до висновку: ця конструкція безперспективна з низки причин:
- У разі пробиття борта корпусу і потрапляння снаряда в боєукладку автомата заряджання, відбувався вибух такої сили, що відривав башту.
- Повноцінний захист борта капсули з екіпажем та снарядного відсіку неможливий.
- Гармата й системи управління вогнем вразливі навіть до вогню автоматичної зброї.
- У випадку пошкодження або виходу з ладу автомата заряджання чи системи управління вогнем, екіпаж не може вручну заряджати гармату й наводити її на ціль.
- Незручність завантаження боєприпасів у автомат заряджання.
Після випробувань американські журналісти поцікавились думкою про машину в танкіста. І ось, що він відповів: «Так, танк цікавий, я бажав би, щоб цей танк був у нашій армії, але я б не хотів на ньому воювати. Мені він не сподобався».
– Чому?
– Не подобається і все!
Американці впевнились: танк такої конструкції і компоновки, окрім зовнішнього грізного вигляду, суттєвих переваг перед класичною не має. Одна з побудованих машин до сьогодні вкривається іржею на Абердинському полігоні.
Росіяни, бажаючи вразити світ науковими досягненнями, нічого кращого не придумали, як скопіювали компоновку танка, башту з автоматом заряджання та бронекапсулу для екіпажу. Зрештою, вони вирішили, що концепція основного танка з баштою без екіпажу є надсучасною і створили найбільший та найвищий танк у світі – Т-14 «Армату».
У РФ вважають: «Армата» має низку переваг над існуючими танками НАТО: у Т-14 лобову броню не пробивають сучасні снаряди і ракети, як і інші унікальні технічні новинки. Серед натовських танків згадується і «Леопард-2», не здатний пробити захист Т-14. Словом, «Армату» традиційно рекламують як російську зброю, що не має аналогів і за своєю бойовою міццю перевершує існуючі танки. Але чому на Заході не будують подібні машини? Не можуть, чи не вбачають за потрібне? Чому Німеччина, Велика Британія, Франція й інші країни вслід за США не продукують танки, схожі на «Армату»? Спробуємо розібратись в основних характеристиках Т-14.
Гармата та боєприпаси
«Армата» оснащена 125-мм гарматою 2А82-1М, довжиною ствола 56 калібрів, що на 40 сантиметрів довша гармати Leopard-2А8. Вона виконана з частково хромованим стволом, без ежектора для продувки каналу ствола, бо башта без екіпажу. Гармата має підвищену жорсткість труби, точність і кучність стрільби. Але через різке підвищення початкової швидкості снаряду та тиску в каналі ствола живучість його зменшилась, удвічі поступаючись гарматам сучасних танків.
У комплект боєприпасів входить керована ракета ЗУБК21 «Спринтер» із тандемною кумулятивною бойовою частиною. Дальність стрільби 100-8000 метрів, бронепробиття – 950 мм. Також Т-14 може використовувати бронебійно-підкаліберний снаряд «Вакуум-1», здатний з дистанції 2000 метрів під кутом 90 градусів пробити 850 мм броні. Крім боєприпасів для боротьби з бронетехнікою, є осколково-шрапнельні снаряди ЗОФ82 «Тельник».
Боєкомплект – 45 роздільно-гільзових пострілів. Гільзи картонні, такі як і в Т-72. 32 постріли знаходяться під баштою в автоматі заряджання барабанного типу. Ще 13 пострілів – у кормовій частині башти, ними поповнюють автомат заряджання тільки в «тилових» умовах на зупинці. Технічна скорострільність з місця становить 12 пострілів на хвилину, а з ходу не перевищує 6-9.
У боєкомплекті Т-14 снаряди з картонними гільзами для кращого згорання, як і в інших російських танках. Тому, коли броню пробиває ворожий снаряд та потрапляє в автомат заряджання, відбувається детонація боєприпасів, що призводить до знищення машини.
Танкісти та піхотинці країн НАТО на навчаннях відпрацьовують спеціальну вправу «Попади в автомат заряджання російського танка».
Броньовий захист
Лоб корпуса сильно броньований, але в передній частині в районі бронекапсули не витримує влучань бронебійно-підкаліберних снарядів, починаючи з 105-го калібру. Звісно, що при враженні броні екіпаж, який сидить в капсулі в рядок, немає шансу на виживання.
Башта має бронювання: лоб 150 мм, борта 80 мм, корма 30 мм. Дах башти 70 мм катаної броні та 12,5 мм корундової кераміки. Захист башти вразливий для автоматичних (20-40-мм) гармат БМП.
Надмоторні решітки розташовані над радіаторами і мають велику площу через те, що система охолодження двигуна потребує багато повітря. Завдяки цьому згадана ділянка танка вразлива для мінометного обстрілу, вогнеметів та пляшок із запалювальною сумішшю. Двигун з агрегатами системи охолодження займає об’єм 4,35 м3 проти 1,9 м3 у Т-90.
(далі буде)
