Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Своє 18-річчя ця тендітна дівчина святкувала не в галасливій компанії однолітків, а під свист куль і розриви снарядів поблизу села Кримське на Луганщині. Адже гарячого літа 2014-го студентка другого курсу Одеської юридичної академії Богдана Сидоренко прийняла рішення, яке змінило все її життя. Вона більше не сидітиме вдома і спостерігатиме по телевізору за подіями, які розгорталися у країні. Тоді вона ще не знала, що через п’ять років керуватиме власним підприємством і знання, здобуті на фронті, допоможуть вибудувати стратегію розвитку виробництва.
– До рішення піти на передову я підійшла зважено. Це не були спонтанні емоційні дії, – розповіла читачам АрміяInform Богдана Сидоренко. – Ще на початку літа 2014-го долучилася до волонтерства, збирала і передавала знайомим хлопцям на передову потрібні речі. Постійно цікавилася тим, що відбувається. І в певний момент зрозуміла, що маю бути на Сході, разом із найкращими синами й доньками моєї країни, в якій розпочалася справжня війна.
На початку воєнних дій військо гостро потребувало медиків, тому Богдана вирішила не просто вирушити на передову, а спочатку пройти пришвидшене навчання з надання невідкладної медичної допомоги. І вже в серпні 2014-го дівчина у складі добровольчого батальйону «Айдар» рятувала поранених у мобільному медпункті жовтої зони.
– Упродовж року виконувала обов’язки медика. Довіру та авторитет, звісно, довелось заслуговувати вчинками не один місяць, адже юний вік та гендерні стереотипи були не на моєму боці. Уже коли командування побачило, що я не дівчинка, яка кліпає очима, коли йде обстріл, а відповідальний, надійний та врівноважений боєць, я почала брати участь у виїздах на бойові завдання. Окрім того, продовжувала контактувати з волонтерами щодо медичного забезпечення підрозділу та хворих.
Закарбувалося в пам’яті дівчини і те відчуття несправедливості, коли чула російські ЗМІ, які навсібіч транслювали інформацію про знущання українських військових над полоненими проросійськими бойовиками: «Я ж особисто надавала медичну допомогу всім полоненим: і російським діючим військовим, і чеченцям, і найманцям-сербам, і всім, кого зі слів російських ЗМІ там «не було». Обробляли рани, зупиняли кровотечі, спостерігали за станом здоров’я. І їли вони те, що ми собі готували. А пригадайте, скільки тоді бруду лилося на українців із російських каналів, особливо на добровольчі батальйони».
Перебуваючи в районі проведення АТО, Богдана на собі відчула, наскільки важливою є якість військової форми та екіпірування: починаючи від виду тканини, її складу і закінчуючи технічними особливостями моделей. Тож ще тоді в неї зародилася думка створити підприємство з пошиття військового одягу. І ось понад рік тому, здобувши фах «юрист кримінальної юстиції», втілила задум у життя. Нині швейне підприємство «Ніка-Текст Плюс» у містечку Ямпіль на Вінниччині шиє форму для силових структур. До виробництва залучено 38 фахівців. До речі, половину працівників влаштовано завдяки тісній співпраці керівництва фірми з місцевим центром зайнятості. Це дозволило заощадити певні кошти, адже держава компенсує єдиний соціальний внесок за працевлаштування безробітних.
– Я мрію, аби Україна перемогла у війні, і цей важкий етап став поштовхом до нашого розвитку, мрію про добробут українців, – завершує розмову власниця підприємства. – Маємо нарешті задуматись та зрозуміти, що заможність і процвітання українців – це питання існування України як незалежної, повноцінної держави. Слабкі й бідні країни приречені на вимирання. Тож, будую легальний бізнес із «білими» зарплатами, намагаючись зробити так, аби з України люди не тікали на заробітки.
Компанія за ініціативи керівниці й нині займається волонтерством, допомагає бійцям, які тримають лінію фронту. Також у планах Богдани Сидоренко – розширення виробництва, збільшення кількості робочих місць і розвиток нових перспективних напрямків. Уже зараз спільно з Ямпільською філією Вінницького обласного центру зайнятості набрано ще одну групу – 35 швачок проходять навчання. Їх працевлаштують на підприємстві незабаром.
