Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У Центрі професійно-технічної освіти № 1 у Вінниці, про волонтерську діяльність учнів і педагогічних працівників якого АрміяInform уже розповідала, відбулось урочисте відкриття експозиції, присвяченої випускникам — учасникам війни на Сході України. Як розповів директор закладу Валерій Дяків, під час організації виставки колектив Центру з подивом дізнався, що знає не про всіх своїх вихованців, які пройшли горнило російсько-української війни, хоча цій темі тут приділено якнайбільше уваги.
— Уявіть собі, до нас завітав один з випускників ще 1986 року. Виявилося, він брав участь у війні в Афганістані, а згодом і в АТО, а ми про це й не знали! — сказав директор.
У закладі зібрали інформацію про близько тридцятьох випускників, які захищали Україну на буремному Донбасі. На щастя, всі вони живі, щоправда, не всі здорові. Чимало з хлопців дістали на війні поранення й контузії, бойові травми. Серед них Євген Зо з позивним «Шило», який, пройшовши Майдан і не маючи можливості служити у війську за станом здоров’я, воював добровольцем у «Правому секторі». Про його долю журналістові АрміяInform розповів бойовий побратим, колишній сотник 4-ї козацької сотні самооборони Майдану, а пізніше командир взводу снайперів батальйону «Донбас» Василь Любуня.
— Женя свій позивний отримав ще у борні Майдану — він був справжнім шилом: маленький на зріст, втім вертлявий і шустрий, всюди вправлявся! — розповів пан Василь. — Так само завзято, як стояв на Майдані, він і воював. На жаль, осколками міни йому знесло пів обличчя… Але хлопчина вижив, вилікувався й повернувся до строю! Сьогодні ми, Всеукраїнський патріотичний рух «Гідність нації», де я керую відділом національно-патріотичного виховання, та Всеукраїнська спілка ветеранів війни, обласний осередок якої я очолюю, домагаємося для таких, як Євген, усіх прав, гарантованих статусом учасника бойових дій, а також відзначення їхнього подвигу державними нагородами.
Експозицію відкрили просто в одному з коридорів навчального корпусу. Звісно, тубуси від реактивних гранатометів і ПТКР, корпуси й макети мін, гільзи й уламки смертоносної зброї різних калібрів, шоломи й предмети спорядження, прапори з пам’ятними написами потім приберуть до спеціальної кімнати, своєрідного музею закладу. А майже три десятки портретів воїнів залишатимуться на стінах як приклад мужності та вірності військовому обов’язку для нинішнього та прийдешнього поколінь.
Крім того, ентузіасти створили короткий фільм про випускників-ветеранів. Директор закладу Валерій Васильович відзначив, що виставку відкрили саме у ці дні, оскільки у січні минає чимало пам’ятних дат. Нещодавно вся Україна вшановувала подвиг захисників ДАПу, згодом відзначала День Соборності й День пам’яті Героїв Крут.
Перед учнями виступив один з випускників, який протягом трьох років воював на Сході. Старший солдат Володимир Горбачук закінчив училище у 2008 році, а 2016-го пішов захищати Батьківщину. У складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади воював поблизу Попасни та Мангуша, біля Щастя та Станиці Луганської. Після закінчення контракту повернувся до мирного життя й здобутої у стінах училища робітничої спеціальності.
Виставку освятив митрополит Вінницький і Барський Симеон. Він звернувся до молоді з мудрою промовою, розповівши про любов до Бога, до України, одне до одного, а також про мужність і жертовність українських захисників, яких він із групою вінницьких священників нещодавно відвідав на Світлодарській дузі. Владика помолився за тих, хто віддав своє життя за волю та Незалежність України, за усіх живих та тих, хто нині боронить рідну землю.
