Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Підготовка льотчика першого класу потребує великих капіталовкладень. Іноземні експерти оцінюють її в межах 25 мільйонів доларів. І в подальшому, зі зростанням вартості авіатехніки, її ремонту і експлуатації, ця сума лише збільшуватиметься.
Світовий досвід свідчить, що єдиний шлях зменшення витрат – це використання тренажерних комплексів для підготовки висококваліфікованих пілотів. Так, до прикладу, в армії США льотчик тактичної авіації з практичним нальотом близько 200 годин має «налітати» на тренажері від 200 до 600 годин, залежно від його кваліфікації. І це виконується стовідсотково.
Проблема оновлення морально і фізично застарілої навчально-матеріальної бази для підготовки льотного складу у авіаційних бригадах на сучасніші гостро стоїть не один рік. «Брак коштів» – стандартна відповідь, яку чують ті, хто вболіває за ефективну підготовку пілотів. Так було двадцять років тому, так є і тепер. Щоправда, напередодні війни були пропозиції командуванню Повітряних Сил від одного з вітчизняних розробників виготовити, встановити і запустити сучасний тренажер для літака СУ-24М, але, на превеликий жаль, далі пропозицій справа не пішла.
Тренажер-«ветеран» досі навчає пілотів
Не виняток тут і авіаційний тренажер літака СУ-24 у бригаді тактичної авіації імені Петра Франка. Цей «ветеран» розпочав діяльність ще наприкінці 1970-х. Його ровесники в інших бригадах давно списані і здані на металобрухт. А в Старокостянтинові, завдяки неймовірним зусиллям тутешніх «кулібіних» – авіаційних спеціалістів з групи підготовки та регламенту тренажерів, він справно працює й виконує свої функції. Звісно, що не в повному обсязі. Як-не-як, а за ресурсу 8 тисяч годин тренажер «налітав» вже понад 50 тисяч годин…
Для інформації: тренажер літака-бомбардувальника – це точна копія кабіни бойового СУ-24.
І перш ніж сісти за штурвал грізної «сушки», льотчики мають «налітати» на тренажері сотні годин. Власне, він і призначений для вишколу льотних екіпажів і підтримання їхніх професійних навичок. Підготовка пілотів на авіаційному тренажері – один із найважливіших елементів безпечної експлуатації повітряного судна. Він дозволяє максимально знизити негативний вплив так званого людського фактору і звести до мінімуму ймовірність помилкових дій екіпажу.
На тренажері пілоти бригади відпрацьовують дії, починаючи із запуску двигунів, руління до злітно-посадкової смуги, зльоту й польоту маршрутом. Саме тут, під керівництвом досвідчених інструкторів, льотчики відпрацьовують найважчий із елементів підготовки – посадку літака. СУ-24М – літак потужний, важкий і має велику швидкість під час заходження на посадку. Тому його вважають надскладним у керуванні. Екіпаж має діяти миттєво, всі його дії відпрацьовують до автоматизму. Саме це враховують командири, плануючи заняття на тренажері. Сотні годин льотчик проводить у кабіні, досконало вивчає розташування приладів, перемикачів і ручок керування. Саме тут закладають основи успішного професійного зростання льотчика.
За своїми параметрами і станом тренажер вже не дає змоги екіпажу тренуватись у практичному бомбометанні, пуску ракет, виконанні польотів на малих висотах з елементами вправи з огинання рельєфу місцевості й над морем. Тепер, коли його ресурс використаний на 500%, екіпаж може лиш запускати двигуни, вирулювати, злітати, летіти колом і сідати. Вже не працює візуалізація, що давала можливість відчувати себе практично в польоті. Тому пілоти літають тільки «за приладами».
З місця інструктора керівник моделює різні ситуації та дії екіпажу під час польоту. Створюються особливо небезпечні, небезпечні і менш небезпечні умови, коли льотчик має миттю діяти й приймати правильне рішення. За потреби, залежно від реакції та дій, вправи можуть відпрацьовувати кілька разів.
Як АрміяInform не по-справжньому літала
Кореспондент АрміяInform зміг «політати» у складі екіпажу.
…Після виконання польотного завдання льотчик узяв курс на аеродром. Все йшло за планом, літак приступив до зниження, до смуги залишалось кілька кілометрів. І тут інструктор встановив на імітаторі ситуацію – «сильний бічний вітер», для перевірки дій льотчика. Час на ухвалення рішення був обмежений, літак осо-ось знесе повз злітно-посадкову смугу – стрілка приладу повзе праворуч, показуючи відхилення. Льотчик ледь тримав «літак», напруга зашкалювала. І в останній момент він опанував ситуацію і вирішив посадити «сушку» з другої спроби. Двигуни літака набрали обертів, і він пішов на друге коло. Після проходу над точкою, пілот зробив поправку в діях, врахував силу вітру та виконав успішну посадку…
Було відчуття майже реального польоту, я спостерігав за приладами і за діями льотчика та хвилювався більше, ніж він сам, – таке моє авторське враження.
Тільки на тренажері можна успішно відпрацювати такі ввідні і моделювати різного роду ситуації. Після тренувань інструктор може повністю проаналізувати дії льотчика. Або ж відпрацювати політ повторно. Набувши неоціненого досвіду на тренажері, пілот швидко освоїть і бойову машину.
Як в умовах браку фінансування у бригаді обладнали тренажер літака Л-39
В іншому залі увагу привернула група військовиків, які жваво щось обговорювали біля пристрою, що нагадував кабіну навчально-бойового літака Л-39.
– Волонтери надали системні блоки з ліцензованою програмою підготовки льотчиків на літак Л-39. Ми самі змайстрували муляж кабіни літака, максимально наближений до діючої. Обладнали педалі управління. Встановили джойстик, який виконує функції ручки керування літаком. Прилади керування двигуном і літаком виведені на монітор перед льотчиком. Для візуалізації польоту пристосували проєктор, який на екрані створює ілюзію польоту, – розповідає начальник групи капітан Олег Селянський. – Звісно, якби це була справжня кабіна, ефект мали б значно кращий. А за наявності швидкісного інтернету можна «політати» парами, – зазначив офіцер.
Перспективи авіаційних тренажерів
Нині, завдяки розвитку цифрових технологій, сучасні авіаційні тренажери досягли такого рівня, що підготовка пілотів на них є ефективнішою, ніж підготовка на реальному літаку. Спеціальне програмне забезпечення дозволяє миттєво змінювати умови польоту: погоду, географічне положення, зупиняти виконання завдання для розбору і повтору тощо.
А головне – використання авіатренажерів дає суттєвий економічний ефект. Така практика зменшує витрати авіаційного пального і економить ресурс літаків.
Звісно, економити на підготовці висококласних пілотів не варто. І правильно з погляду перспектив розвитку авіації якомога швидше оновити технопарк імітаційного обладнання. Поки ж «ветеран-тренажер» у Старокостянтинові свою функцію, хоч і несповна, а виконує, даючи кілька десятиліть поспіль пілотам перепустки в небо…
Поки ж, коли на підготовку механізованих підрозділів майже 140 мільйонів армія витратить на побудову комплексу для навчання війні в місті, пілоти бригади тактичної авіації на літаках СУ-24М та СУ-24МР по-доброму заздрять колегам і мріють, що дійде черга й до них.
– На сучасному тренажері можна без обмежень моделювати дії в позаштатних ситуаціях, деякі з них небезпечні для виконання в реальному польоті або їх відпрацювання в повітрі заборонено, – зазначив командир бригади тактичної авіації військовий льотчик першого класу полковник Євген Булацик.
