Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Підготовка льотчика першого класу потребує великих капіталовкладень. Іноземні експерти оцінюють її в межах 25 мільйонів доларів. І в подальшому, зі зростанням вартості авіатехніки, її ремонту і експлуатації, ця сума лише збільшуватиметься.
Світовий досвід свідчить, що єдиний шлях зменшення витрат – це використання тренажерних комплексів для підготовки висококваліфікованих пілотів. Так, до прикладу, в армії США льотчик тактичної авіації з практичним нальотом близько 200 годин має «налітати» на тренажері від 200 до 600 годин, залежно від його кваліфікації. І це виконується стовідсотково.
Проблема оновлення морально і фізично застарілої навчально-матеріальної бази для підготовки льотного складу у авіаційних бригадах на сучасніші гостро стоїть не один рік. «Брак коштів» – стандартна відповідь, яку чують ті, хто вболіває за ефективну підготовку пілотів. Так було двадцять років тому, так є і тепер. Щоправда, напередодні війни були пропозиції командуванню Повітряних Сил від одного з вітчизняних розробників виготовити, встановити і запустити сучасний тренажер для літака СУ-24М, але, на превеликий жаль, далі пропозицій справа не пішла.
Тренажер-«ветеран» досі навчає пілотів
Не виняток тут і авіаційний тренажер літака СУ-24 у бригаді тактичної авіації імені Петра Франка. Цей «ветеран» розпочав діяльність ще наприкінці 1970-х. Його ровесники в інших бригадах давно списані і здані на металобрухт. А в Старокостянтинові, завдяки неймовірним зусиллям тутешніх «кулібіних» – авіаційних спеціалістів з групи підготовки та регламенту тренажерів, він справно працює й виконує свої функції. Звісно, що не в повному обсязі. Як-не-як, а за ресурсу 8 тисяч годин тренажер «налітав» вже понад 50 тисяч годин…
Для інформації: тренажер літака-бомбардувальника – це точна копія кабіни бойового СУ-24.
І перш ніж сісти за штурвал грізної «сушки», льотчики мають «налітати» на тренажері сотні годин. Власне, він і призначений для вишколу льотних екіпажів і підтримання їхніх професійних навичок. Підготовка пілотів на авіаційному тренажері – один із найважливіших елементів безпечної експлуатації повітряного судна. Він дозволяє максимально знизити негативний вплив так званого людського фактору і звести до мінімуму ймовірність помилкових дій екіпажу.
На тренажері пілоти бригади відпрацьовують дії, починаючи із запуску двигунів, руління до злітно-посадкової смуги, зльоту й польоту маршрутом. Саме тут, під керівництвом досвідчених інструкторів, льотчики відпрацьовують найважчий із елементів підготовки – посадку літака. СУ-24М – літак потужний, важкий і має велику швидкість під час заходження на посадку. Тому його вважають надскладним у керуванні. Екіпаж має діяти миттєво, всі його дії відпрацьовують до автоматизму. Саме це враховують командири, плануючи заняття на тренажері. Сотні годин льотчик проводить у кабіні, досконало вивчає розташування приладів, перемикачів і ручок керування. Саме тут закладають основи успішного професійного зростання льотчика.
За своїми параметрами і станом тренажер вже не дає змоги екіпажу тренуватись у практичному бомбометанні, пуску ракет, виконанні польотів на малих висотах з елементами вправи з огинання рельєфу місцевості й над морем. Тепер, коли його ресурс використаний на 500%, екіпаж може лиш запускати двигуни, вирулювати, злітати, летіти колом і сідати. Вже не працює візуалізація, що давала можливість відчувати себе практично в польоті. Тому пілоти літають тільки «за приладами».
З місця інструктора керівник моделює різні ситуації та дії екіпажу під час польоту. Створюються особливо небезпечні, небезпечні і менш небезпечні умови, коли льотчик має миттю діяти й приймати правильне рішення. За потреби, залежно від реакції та дій, вправи можуть відпрацьовувати кілька разів.
Як АрміяInform не по-справжньому літала
Кореспондент АрміяInform зміг «політати» у складі екіпажу.
…Після виконання польотного завдання льотчик узяв курс на аеродром. Все йшло за планом, літак приступив до зниження, до смуги залишалось кілька кілометрів. І тут інструктор встановив на імітаторі ситуацію – «сильний бічний вітер», для перевірки дій льотчика. Час на ухвалення рішення був обмежений, літак осо-ось знесе повз злітно-посадкову смугу – стрілка приладу повзе праворуч, показуючи відхилення. Льотчик ледь тримав «літак», напруга зашкалювала. І в останній момент він опанував ситуацію і вирішив посадити «сушку» з другої спроби. Двигуни літака набрали обертів, і він пішов на друге коло. Після проходу над точкою, пілот зробив поправку в діях, врахував силу вітру та виконав успішну посадку…
Було відчуття майже реального польоту, я спостерігав за приладами і за діями льотчика та хвилювався більше, ніж він сам, – таке моє авторське враження.
Тільки на тренажері можна успішно відпрацювати такі ввідні і моделювати різного роду ситуації. Після тренувань інструктор може повністю проаналізувати дії льотчика. Або ж відпрацювати політ повторно. Набувши неоціненого досвіду на тренажері, пілот швидко освоїть і бойову машину.
Як в умовах браку фінансування у бригаді обладнали тренажер літака Л-39
В іншому залі увагу привернула група військовиків, які жваво щось обговорювали біля пристрою, що нагадував кабіну навчально-бойового літака Л-39.
– Волонтери надали системні блоки з ліцензованою програмою підготовки льотчиків на літак Л-39. Ми самі змайстрували муляж кабіни літака, максимально наближений до діючої. Обладнали педалі управління. Встановили джойстик, який виконує функції ручки керування літаком. Прилади керування двигуном і літаком виведені на монітор перед льотчиком. Для візуалізації польоту пристосували проєктор, який на екрані створює ілюзію польоту, – розповідає начальник групи капітан Олег Селянський. – Звісно, якби це була справжня кабіна, ефект мали б значно кращий. А за наявності швидкісного інтернету можна «політати» парами, – зазначив офіцер.
Перспективи авіаційних тренажерів
Нині, завдяки розвитку цифрових технологій, сучасні авіаційні тренажери досягли такого рівня, що підготовка пілотів на них є ефективнішою, ніж підготовка на реальному літаку. Спеціальне програмне забезпечення дозволяє миттєво змінювати умови польоту: погоду, географічне положення, зупиняти виконання завдання для розбору і повтору тощо.
А головне – використання авіатренажерів дає суттєвий економічний ефект. Така практика зменшує витрати авіаційного пального і економить ресурс літаків.
Звісно, економити на підготовці висококласних пілотів не варто. І правильно з погляду перспектив розвитку авіації якомога швидше оновити технопарк імітаційного обладнання. Поки ж «ветеран-тренажер» у Старокостянтинові свою функцію, хоч і несповна, а виконує, даючи кілька десятиліть поспіль пілотам перепустки в небо…
Поки ж, коли на підготовку механізованих підрозділів майже 140 мільйонів армія витратить на побудову комплексу для навчання війні в місті, пілоти бригади тактичної авіації на літаках СУ-24М та СУ-24МР по-доброму заздрять колегам і мріють, що дійде черга й до них.
– На сучасному тренажері можна без обмежень моделювати дії в позаштатних ситуаціях, деякі з них небезпечні для виконання в реальному польоті або їх відпрацювання в повітрі заборонено, – зазначив командир бригади тактичної авіації військовий льотчик першого класу полковник Євген Булацик.
