Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
АрміяInform уже якось коротко знайомила читачів із нині командиром взводу – вихователем Київського військового ліцею імені Івана Богуна лейтенантом Юлією Микитенко.
Але Юлія цікава не тільки тим, що командує першим у ліцеї «дівочим» підрозділом. Молода жінка має за плечима і кількарічний бойовий досвід, і незвичайну особисту життєву історію. Про це із пані лейтенантом спілкувався наш кореспондент.
– Юліє, у 2015 році ти навчалася в одному із найпрестижніших вишів України – Києво-Могилянській академії. Чому ж і як тебе «занесло» на війну?
– Зустріла демобілізованого киянина, який до того провоював рік у районі проведення АТО. І… закохалася. З першого погляду і, як то кажуть, «по самі вуха».
За деякий час мій Ілля, «втомившись» від мирного життя, вирішив повернутись до побратимів на передову. А переді мною постав вибір: чи й далі матися столичною студенткою, чи розділити із коханим фронтовий жереб. Вибрала останнє.
– Ти не влещувала Іллю залишитися? Він же чесно виконав свій громадянський, чоловічий обов’язок, міг би і не ризикувати життям ще раз…
– Жодним словом. Коли б ви поспілкувалися із ним хоча б хвилин 10-15, зрозуміли б, що говорити із Іллею про таке – марна справа. А мої почуття до нього були настільки сильними й щирими, що довга розлука з ним стала би пеклом. Тож по закінченню 4-го курсу через військкомат підписала контракт, пройшла тримісячні курси на базі Національного університету оборони, військово-польові збори. І влітку 2016-го мене зарахували до складу мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
– Яку посаду довірили?
– Спочатку, впродовж року, була діловодом у штабі, а потім – два роки командиром взводу аеророзвідки, який, окрім дій за призначенням, виконував інші специфічні завдання. Ми щоденно моніторили передній край, зокрема ворожі позиції. Конкретно я займалась обробкою отриманої інформації, аналітикою і плануванням.
– Ілля був поруч, вас не розлучили як подружжя?
– Спочатку поруч. Але згодом чоловік став дибки: мовляв, інші хлопці по-справжньому воюють, а я тут біля тебе «відсиджуюсь». І швиденько перевівся до підрозділу, на передній край: від його позиції до окопів російських найманців було рукою подати. Воював головним старшиною роти.
– У екстремальні ситуації втрапляла?
– Гадаю, перебування в районі бойових дій вже є екстремальним. Звісно, що в порівнянні з тими бійцями, які постійно перебували «на нулях», ми ризикували значно менше. Але ймовірність потрапити під артилерійсько-мінометний обстріл, чи в поле зору ворожого снайпера, все ж була високою. Тим паче, наші спостережні пости розміщувалися всього за кількасот метрів від позицій ворога.
Якось бойовики збили наш дрон, який упав у «сірій зоні». Нас ніхто не примушував його звідти діставати, могли ж не повернутись. Але я і мої хлопці знали: ця техніка надто дорога й украй потрібна для отримання розвідувальної інформації. Тож ризикнули і дістали.
– Певно, маєш власний погляд щодо ролі жінки на війні, доцільності їхнього призначення на бойові посади…
– У суспільстві, навіть серед бойових офіцерів, існують з цього приводу різні точки зору. Як на мене, до уваги слід брати конкретний випадок, конкретну людину. «Залізобетонним» аргументом на користь участі жінки у бойових діях є лиш один – якісне виконання нею обов’язків за призначенням.
Якщо жінка – командир БМП, то жодних послаблень для неї бути не повинно. А то, трапляється, Марина чи Катерина відповідно до штату є командиром мінометного розрахунку, а насправді вона… куховарить. Пишномовні балачки про гендерну рівність тут просто зайві, а часом і безглузді.
– Чи важко командувати солдатами-чоловіками, серед яких є старші за віком удвоє?
– Відповідаю чесно: без складнощів не обходилося. Спочатку вони сприймали мене не дуже серйозно. Та згодом, як мені сьогодні здається, навіть стали поважати. Все залежить від того, як ти себе у підрозділі поставиш. Якщо підлеглі бачать, що ти володієш фахом, не ховаєшся за їхні спини, піклуєшся про них як можеш, то і ставлення до тебе стає відповідним.
– Ти служиш у столиці. А Ілля?..
– Він загинув у 2018 році, потрапивши під ворожий обстріл. Після його смерті я перевелася в ліцей. Тут почуваюся потрібною й корисною…
@armyinformcomua
Коли окупантам вдається прорватись до позицій, за діло беруться піхотинці — вони без зволікань зустрічають і ліквідовують москалів. Саме так вчинили воїни-піхотинці 63-ї окремої механізованої бригади.
Оператори дронів Третьої окремої важкої механізованої Залізної бригади ні на мить не зупиняють бойову роботу у своїй зоні відповідальності.
Оператори БПЛА 68-ї окремої єгерської бригади ліквідували транспорт з окупантами, хож деякі і намагалися зістрибнути з автівки на ходу.
На Закарпатті викрили прикордонника, який незаконно переправляв до Румунії сигарети та військовозобов’язаних чоловіків, які ухилялися від мобілізації.
За координації Військового омбудсмана бійці загону спеціальної розвідки ВМС «Янголи» повернули додому 29-річного ветерана ЗСУ і 34-річного військовослужбовця Національна гвардія України, який понад три роки вважався зниклим безвісти, а насправді був у полоні й рабстві на тимчасово окупованій території.
Євген Українець, командир взводу ударних БпАК 413-го полку СБС «Рейд» проаналізував бойову роботу підрозділу та уражені цілі.
від 20100 до 120000 грн
Ужгород, Закарпатська область
від 25000 до 125000 грн
Київ
Азов, 12-та бригада спеціального призначення НГУ
від 20000 до 50000 грн
Запоріжжя
Василівський РТЦК та СП
Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…