Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
У ці дні, коли вся Україна вшановує живих і полеглих захисників Донецького аеропорту, не можна не згадати й про командира роти 95-ї бригади капітана Володимира Марковського. Цей офіцер-десантник з перших днів російської агресії перебував у районі бойових дій, чесно та мужньо виконував свій військовий обов’язок та загинув у бою, рятуючи поранених бійців.
Військову освіту Володимир здобував у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Навчався хлопець на відмінно. Служити молодому офіцерові випала честь у знаменитій 95-й аеромобільній бригаді, в Житомирі. Вже невдовзі здібного командира аеромобільного взводу було призначено на посаду заступника командира роти з парашутно-десантної підготовки. Його рота постійно брала участь у міжнародних навчаннях. Володимир набував професійного досвіду в Німеччині та Великій Британії. У районі проведення антитерористичної операції капітан Володимир Марковський перебував, командуючи ротою, із самого початку й до останнього свого подиху. Під Степанівкою був контужений. Після лікування у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону повернувся до строю. І — знову бої, рейди, бойові завдання…
У ніч з 19 на 20 січня 2015 року рота капітана Марковського мала здійснити ротацію іншого підрозділу бригади в Донецькому аеропорту. Та погода була несприятливою — суцільний туман. У напрямку аеропорту було направлено розвідувальну групу, яка підтвердила дані про погану видимість і виявила велику кількість мін на шляху пересування. Здійснити ротацію було вирішено на світанку. Зранку колона десантників вирушила до ДАПу. Ротний їхав у колоні бронеавтомобілів КрАЗ «Спартан», коли перша машина підірвалася на фугасі. Командир мав вести колону далі, але він вирішив не кидати напризволяще поранених підлеглих. Володимир миттєво розвернув свій автомобіль бортом до напрямку, з якого могли вести вогонь, аби прикрити бронею евакуацію поранених. Щойно десантники почали витягати з підбитої машини поранених побратимів, як біля офіцера розірвався танковий снаряд. Рятуючи поранених бійців, ротний загинув…
Посмертно капітана Марковського Володимира Геннадійовича було нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня. На школі, у якій він навчався, поруч із меморіальними дошками на честь двох інших загиблих воїнів-десантників, уродженців села, які не повернулися з далекого Афганістану, відкрито меморіальну дошку в пам’ять про нього.
