Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Віталій командир відділення в механізованій бригаді. З перших днів війни він боронить українську землю і наразі виконує бойові завдання на Луганському напрямку. Родом із Київщини. До призову в армію воїн тривалий час працював на підприємстві «Укртелеком».
Із 2014 по 2016 рік військовий виконував бойові завдання в «найпекельніших» місцях ведення бойових дій, зокрема Шахта Бутівка, Зеніт, а головне – він є захисником Донецького аеропорту. На початку 2015 року в ДАПі армієць дістав три важкі поранення і був евакуйований в госпіталь. Після лікування демобілізувався. Та довго відпочивати в цивільному житті Віталій не міг, вже в 2017 році після тривалої реабілітації та відновлення здоров’я він повернувся на передову.
Багато випадків на війні Віталій згадує як з болем, так і з жартом.
– Ще з 2014 року, після Іловайської трагедії, всі військовослужбовці мого підрозділу носили чуби, починаючи від наймолодшого і закінчуючи найстаршим воїном. Для нас це було відбитком патріотизму та бойового духу. У такий спосіб ми хотіли привернути увагу, що ми є українцями і захищаємо рідну землю. Перед тим, як ми їхали в Донецький аеропорт, нас вишикували командири і повідомили, що на захист Донецького летовища підуть лише добровольці. Так воно і сталося. Тож кожен військовий, хто там був, є героєм незалежно від його заслуг перед Батьківщиною. Ми просто робили свою роботу як солдати, як патріоти своєї держави і взагалі як люди, які люблять свою країну, – розповів військовослужбовець Віталій.
