Утім, це не відповідає дійсності — насправді противник уже рік не має жодних суттєвих успіхів, адже Сили оборони України уже понад рік стримують російські…
Останнім часом тема нової класифікації втрат особового складу ЗСУ не сходить з українських інформаційних ресурсів і різноманітних комунікаційних майданчиків. Зокрема дискусія точиться навколо понять «безповоротні втрати» та «інші загиблі». Дехто навіть вважає введення нової класифікації як спробу приховати реальну кількість постраждалих унаслідок бойових дій на сході.
Головне військово-медичне управління ЗС України на прохання АрміяInform дало роз’яснення, як Методичний посібник щодо класифікації та обліку втрат особового складу Збройних Сил України (затверджений начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем ЗСУ 24.10.2019 р.) рекомендує посадовим особам вести облік особового складу.
У посібнику, зокрема, використовується терміни в наступному значенні:
Безповоротні втрати — особовий склад, який безповоротно вибув зі Збройних Сил унаслідок загибелі (смерті) та з інших причин. Вони поділяються на бойові та інші загиблі (померлі).
До бойових безповоротних втрат належать особи, які загинули під час виконання бойового завдання, від застосування противником зброї масового ураження, інших видів зброї, померли унаслідок поранення, контузії, каліцтва, хвороби та з інших причин під час бойової обстановки, перебуваючи в полоні (заручниках), загинули унаслідок подій і нещасних випадків під час виконання бойових завдань.
До інших загиблих (померлих) належать особи, які померли від захворювання та з інших причин, не пов’язаних з участю у бойових діях, покінчили життя самогубством, загинули від необережного поводження зі зброєю, через порушення заходів безпеки, внаслідок позастатутних взаємовідносин, в аваріях, катастрофах та інших випадках, не пов’язаних із виконанням завдань та бойових завдань.
Тимчасові втрати особового складу поділяють на бойові та інші.
До бойових тимчасових втрат відносять — санітарні втрати, зниклі безвісти за особливих умов, військовополонені, заручники та інтерновані.
До інших тимчасових втрат належать травмовані, хворі, отруєні, зниклі безвісти в умовах, не пов’язаних із бойовою обстановкою, дезертири й військові, які самовільно залишили військову частину чи місця служби.
Водночас медична служба ЗС України веде облік санітарних втрат і класифікує (кодує) їх відповідно до керівних документів. Зокрема Настанова з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період визначає та класифікує види втрат особового складу.
Безповоротні втрати — вбиті, зниклі безвісти, ті, що потрапили в полон та інтерновані.
Санітарні втрати — поранення, ушкодження, травмовані та хворі, які втратили боєздатність (працездатність) не менше ніж на добу і надійшли на етапи медичної евакуації.
Санітарні втрати поділяють на бойові й небойові.
До бойових санітарних втрат належать постраждалі від усіх видів зброї та внаслідок впливу супутніх уражаючих факторів через участь військовослужбовців у бойових діях, а також втрати особового складу внаслідок обморожень, сонячних і теплових ударів, опіків, захворювань і травм, пов’язаних з умовами бойової діяльності.
До небойових санітарних втрат належать поранені, травмовані та хворі військовослужбовці, порушення стану здоров’я яких безпосередньо не пов’язано з бойовими діями.
Як повідомляє ГВМУ, впровадження Стандарту ВСТ 01.305.003 — 2019 (01) «Медичне забезпечення. Класифікація бойових уражень, небойових травм та захворювань у Збройних Силах України» розроблено і введено з метою запровадження у медичній службі ЗСУ класифікації й номенклатури бойових уражень і небойових травм за етіопатогенетичним (причиною та перебігом) й анатомічним принципом і не передбачає розподілу втрат за ознакою «бойові-небойові». Тобто цей Стандарт дає змогу кодувати бойові ураження та небойові травми під час розробки документів медичного обліку та звітності в інформаційних системах.
У поясненні медичної служби ЗС України наголошується: як і в країнах НАТО, військово-медичні заклади використовують Міжнародну статистичну класифікацію хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я, яку цей Стандарт доповнює, але не скасовує.
