Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Узимку 2016-го обстановка в районі Світлодарської дуги була однією з найгарячіших на терені АТО. В ті дні після потужних боїв українські воїни не тільки витримали натиск ворога, а й відкинули противника, просунулися вперед і зайняли вигідніші позиції.
Відтоді минуло три роки… Нині, напередодні Нового 2020 року, авторові цих рядків згадалися події того часу й обличчя воїнів, які крок за кроком і метр за метром визволяли свою землю. Тоді ми разом з колегами з пресцентру штабу АТО побували на нульових позиціях наших підрозділів поблизу Світлодарська в зоні відповідальності однієї з механізованих бригад. На ділянках складної місцевості розташувалися позиції механізованого й мотопіхотного батальйонів бригади, до яких вклинилася оборона російсько-терористичних угруповань. Тривалий час бойовики щодня обстрілювали наших воїнів. А перед новорічними святами після потужної артпідготовки із застосуванням гранатометів, мінометів і ствольної артилерії ворог спробував вибити передові підрозділи сил АТО із займаних позицій.
…Розбитою дорогою прибули на місце, де нас зустрів командир одного з підрозділів. Коротко розповів про стан справ, про те, як противник намагався знищити наші опорники.
— Однак наміри ворога вчасно викрили, — розповів офіцер. — Того дня події розвивалися доволі швидко. На ВОПі помітили появу найманців і бронетехніки бойовиків, що наближалися. Ми прийняли бій… Нашими вдалими діями напад відбито, а проросійські підрозділи розкололи на дві групи. Одна відійшла в район населеного пункту Лозове, інша — до лісу.
Бій тривав… Ворожа група, що відійшла в ліс, розпочала нову атаку на наш взводний опорний пункт. Командир вирішив завдати удару по противнику з флангу.
— Бойовики не очікували такого розвитку подій, — згадували той бій захисники Світлодарська. — Своїми діями ми відкинули ворога, зайшли на його позиції й закріпилися. Тим самим зняли загрозу для нашого ВОПу. Відвойовані позиції були добре укріплені й у тактичному сенсі набагато вигідніші, ніж ті, де ми перебували. Ми тримали оборону перед лісом і, відповідно, бачили лише смугу дерев і кущів. А вдалося вийти глибше до лісу і закріпитися на висотці. Що дало додаткову перевагу в обороні, дало змогу контролювати, спостерігати ворога та своєчасно давати йому відсіч.
Отримавши по зубах, противник, однак, підтягував резерви, намагався переформуватися і щодня здійснював провокаційні обстріли, пробуючи відбити втрачене лігво. Але ці наміри успіху не мали. У ті дні наші захисники висунулися вперед приблизно на 1200 метрів і кожен відвойований метр був рухом уперед до визволення рідної землі!
За час жорстоких боїв цілих дерев там майже не лишилося: все навкруги пошматоване й вигоріле, всюди вирви від розривів мін і снарядів. Однак українські бійці у надзвичайно важких фронтових зимових умовах не дозволили ворогу пройти вперед. Хлопці, які це зробили, неохоче оповідали про це.
— Ключ нашого успіху в тім, що в батальйоні панує особливий дух, — розповідав боєць із позивним «Алі». — Ким і звідкіля ти б не був, у будь-якій ситуації бойові побратими завжди допоможуть, порадять, а якщо потрібно, то й останніми боєприпасами поділяться.
На жаль, у тих боях наші воїни зазнали важких втрат. Світла їм пам’ять — солдатам і офіцерам, які загинули за Україну на Світлодарській дузі.
Узимку 2016-го біля Світлодарська, попри домовленості про перемир’я, противник щодня гатив з артилерії по наших позиціях із Вуглегірська й Дебальцевого, тобто з населених пунктів. Знаючи про те, що навкруги мирні мешканці, наші воїни вогонь у відповідь не відкривали…
