Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Сьогодні, 26 грудня, в Державній спеціальній службі транспорту (ДССТ) Міністерства оборони України вручили ключі від службових квартир 67 родинам військовослужбовців.
На початку листопада цього року Голова ДССТ генерал-лейтенант Микола Мальков у інтерв’ю нашому агентству обіцяв, що воїни-залізничники в Київському гарнізоні до кінця року святкуватимуть новосілля. Тоді ми з Миколою Івановичем пройшлися будівництвом. Оцінюючи обсяг робіт, які ще належало виконати, я, зізнаюся, поставився до слів генерала з певною часткою скепсису. Ще б пак, зробити з руїн казарми, побудованої у 1968 році, комфортабельне житло, погодьтесь, завдання не з легких. Та й скільки маємо випадків, коли за різних обставин строки здачі житлових будинків у експлуатацію відтерміновувались. Проте генерал Мальков справою вчергове довів, що слово тримає.
І ось цей день настав. Чотириповерховий будинок-красень на 69 квартир готовий відкрити свої двері майбутнім мешканцям. Шикування на плацу Адміністрації Держспецтрансслужби дещо вийшло за рамки стройового Статуту. До військовослужбовців додалися родини щасливих новоселів. Непосидюча малеча час від часу «ламала» рівні шеренги й намагалася вирватися з-під батьківського контролю на дитячий майданчик, збудований спеціально для них перед новобудовою.
‒ Цей будинок стане рідним помешканням для понад 50-ти дітей віком до 13 років. Хоча, впевнений, згодом їх стане значно більше, адже коли є власне житло, то і є сенс замислитися над продовженням роду, ‒ говорить генерал-лейтенант Микола Мальков.
За словами Миколи Івановича, після здачі в експлуатацію цього будинку, кількість військових, забезпечених житлом, у ДССТ сягнула 88,3%. Погодьтесь, мало яка держструктура може похвалитися таким вражаючим результатом!
‒ Дві однокімнатні квартири обладнали під так звані «гостинки», де зможуть тимчасово проживати військовослужбовці, які прибувають у відрядження. Ключі від інших 67 квартир вручаємо родинам наших військових. До речі, серед новоселів – 80% учасники АТО/ООС, ‒ говорить генерал-лейтенант Микола Мальков.
До речі, активне будівництво житла Держспецтрансслужбі Міноборони почалося з 2006 року. Будинки, гуртожитки, казарми будували «з нуля» або ж реконструювали у Дніпрі, Новомосковську, Конотопі, Чернігові, Харкові, Ужгороді, Чопі, Червонограді й Києві. Загалом за 13 років у Державній спеціальній службі транспорту здано в експлуатацію 26 житлових будинків загальною кількістю 1006 квартир й переобладнано 168 кімнат у 18-ти гуртожитках на 494 ліжко-місць.
Після врочистого вручення ключів заходимо до будинку. Ще під час шикування напросився в гості до родини майора Андрія Варича. У 2010-му він отримав лейтенантські погони. Його направили служити до Київського гарнізону. За 9 років Андрій, вже майор, заступник головного інженера частини, батько щасливої родини. Його піврічну донечку Олександру Андріївну, наче принцесу, завозить до власної кімнати на дитячому візку мама – Єлизавета. Досить символічно, що цей будинок почали перебудовувати саме за три дні після народження маленької Олександри.
‒ Які емоції? – запитую в Єлизавети.
‒ Після того, як доводилося роками винаймати житло й тулитися по гуртожиткам, навіть не знаю, як передати це словами. Певно, до кінця ще повірила власному щастю…
‒ Колись вийти заміж за військового було дуже престижно, проте згодом ситуації змінилася навпаки. Як нині, що дівчата думають з цього приводу, – не втримуюсь від запитання.
‒ А я завжди знала, що мій чоловік носитиме погони. Сама виросла в родині військового, отже по-іншому життя не уявляла. Тому ще більше пишаюся чоловіком. Це така собі винагорода за безсонні ночі й тривалі очікування коханого зі служби, ‒ зворушливо говорить Єлизавета.
Що ж, залишається побажати воїнам-залізничникам щастя в нових оселях і хочеться вірити, що й в інших військових частинах ЗС України родинам військових таки посміхнеться доля і омріяне власне житло стане реальністю.
Фото Дмитра Юрченка
