Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Цього року трудовий колектив 45-го експериментального механічного заводу, який знаходиться у Вінниці, займався не лише ремонтом військової техніки, а й освоїв модернізацію кількох виробів. Деякі з них, пройшовши державні випробування, були прийняті на озброєння Збройними Силами України. Зокрема це танкоремонтні майстерні ТРМ-80Д та пересувні компресорні установки ПКУ-150. На часі – прийняття на озброєння майстерень із технічного обслуговування техніки МТО-80 та рухомих ремонтно-зарядних станцій ПРЗС-70.
Що таке танкоремонтна майстерня? Це спеціальна техніка на базі автомобіля ЗІЛ-131, яка призначена для проведення у польових умовах комплексу ремонтних робіт – монтажних, зварювальних, слюсарно-механічних та інших, а також для заряджання акумуляторних батарей під час військового ремонту танків.
– У стройових танкових та механізованих частинах я проходжу службу ось уже двадцятий рік поспіль, – розповідає заступник командира з озброєння одного з механізованих батальйонів бригади, яка наразі виконує бойові завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил. – І з приводу ТРМ можу сказати наступне: як до війни, на початку моєї офіцерської кар’єри, так і з початком бойових дій на Сході у військах вони були і є. Питання – які, в якому стані… Їм дуже багато років і, як їхній технічний стан, так і ЗіП залишають бажати кращого. Втім, навіть і такі старі, це – техніка, необхідна у військах. Приміром, колись мій підрозділ мав на озброєнні МТ-ЛБ-У, тож ТРМ ми здали на базу зберігання як таку, у якій немає необхідності. Згодом батальйон «пересів» на більш серйозну техніку і потреба у танкоремонтній майстерні виникла з новою, гострою силою, але поки що ми її не отримали, тож обходимось своїми силами…
А тим часом вінничани отримали з тієї самої бази зберігання техніки на Хмельниччині десятки старих ЗІЛів, доведених часом та темпами експлуатації до стадії «військовий непотріб», капітально відремонтували та модернізували їх.
Модернізація торкнулася багатьох вузлів і агрегатів ТРМ-80Д, насамперед – двигуна. Базові автомобільні шасі автомобіля ЗІЛ-131 було переобладнано: замість карбюраторного двигуна встановлено сучасний дизельний білоруського виробництва, що дало можливість удвічі скоротити витрати пального та значно покращити рівень експлуатації.
Як танкоремонтна майстерня, так і пересувна компресорна установка в процесі модернізації укомплектовані сучасним обладнанням європейського виробництва, розповіли журналістові АрміяІnform на підприємстві. Це – вузли та агрегати бельгійського, голландського, австрійського, італійського, білоруського та вітчизняного виробництва. На заводі відзначають, що якість обладнання гарантує високу експлуатаційну якість при проведенні ремонтних робіт в умовах ведення бойових дій.
– Ремонт танкоремонтних майстерень ми освоїли у 2017 році, – говорить начальник ділянки з ремонту військової техніки одного з цехів підприємства Володимир Касьян. – Того ж року було відремонтовано близько десятка одиниць техніки, наступного – трохи більше, а вже у поточному році ми модернізували й відправили у війська понад пів сотні машин. До кінця року їхня кількість сягне 57. Це – і танкоремонтні майстерні ТРМ-80Д, і майстерні технічного обслуговування МТО-80, і рухомі ремонтно-зарядні станції ПРЗС-70. Танкоремонтні, зрозуміло із назви, призначені для танкових підрозділів, МТО – більше для механізованих, а останні – для всіх них. Це станції, які під’їжджають на передній край і здатні одночасно зарядити 40 акумуляторів, тобто – акумуляторні батареї техніки цілого батальйону і навіть більше. Можуть вони також живитися і від стаціонарної мережі 380 В.
Ремонт цієї техніки та її подальша модернізація – процес достатньо складний. Повний цикл для однієї – 3-4 місяці, тож щомісяця з цеху виходить близько 5 машин.
Загалом протягом останніх трьох років із ділянки до війська пішло близько 80 спеціальних автомобілів усіх цих трьох модифікацій. Також цього року було відправлено замовнику 10 одиниць компресорних установок ПКУ-150. Це машини, які допомагають бронетанковій техніці запустити силові установки, що особливо актуально в зимовий період.
Начальник ділянки розповів, що його підрозділ ще кілька років тому був складовою 732-го військового заводу, що у 2013 році було об’єднано з більш потужним 45-м ЕМЗ. До злиття на підприємстві ремонтували здебільшого аеродромну спецтехніку – паливозаправники, шнекороторні снігоочіщувачі, уніфіковані моторні підігрівачі, електрогідроустановки, аеродромні комбіновані поливочно-миючі машини, теплові ожеледні машини, повітрозаправники тощо. Після об’єднання з сусіднім 45-м заводом трудовий колектив ділянки почав освоєння ремонту нової для себе техніки, здебільшого – для бронетанкових військ. Звичайно, проривним став 2014 рік, рік початку війни.
– Спочатку ми ремонтували і модернізували БТР-70, – продовжує розповідь Володимир Іванович. – Це заміна силових установок на американські «Хаммер», а також цілої низки вузлів і агрегатів. Згодом модернізували БТР-60, ремонтували БТР-80 і навіть сучасні вітчизняні БТР-4К. Останні до нас прийшли безпосередньо з району ведення бойових дій. На них були видимі сліди влучання кумулятивних гранат, від яких екіпажі врятували протикумулятивні решітки.
Цього року основним навантаженням на ділянку стали ремонт та модернізація майстерень. Із бази зберігання вони надходили у жахливому стані, згадують заводчани. До того ж – давні, як старійшини заводу!
– Перша ПРЗС, що прийшла з бази, мала 42 роки, – свідчить головний конструктор – начальник конструкторсько-технологічного відділу підприємства Олексій Цвігун.
Кожна з машин на заводі розбирається буквально до гвинтика. Вона капітально ремонтується, на ній замінюється обладнання, і після державних випробувань вона забирається замовником. Чимало техніки прямо з заводу своїм ходом відправилося на передову. Туди, де вона так потрібна, і де на неї з нетерпінням чекають.
