Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У Дніпрі урочистою церемонією нагородження завершився конкурс для молодих мешканців області за внесок у розвиток регіону. Переможців було обрано після незалежного інтернет-голосування та висновків професійного журі. Серед понад сотні претендентів було обрано 50 найкращих. Усі вони отримають грошову винагороду 15 тис. грн (без ПДВ) та почесні сертифікати.
У різних номінаціях у конкурсі брали участь лікарі, військові, вчителі, рятувальники, спортсмени, науковці, журналісти та інші. Серед них є чоловіки-воїни, які першими стали на захист України у 2014 році. Так, укатегорії «За героїні вчинки, самовідданість при виконанні громадського обов’язку, внесок у зміцнення державності» переміг старший солдат одного з бойових підрозділів Збройних Сил України Кір Мінін.
Кір учасник бойових дій на Донбасі, доброволець. Він, на той час 22-річний боєць, був наймолодшим у складі 20-го окремого мотопіхотного батальйону. На Донбасі Кір Мінін разом зі своїми бойовими побратимами визволяв українські міста та села, пройшов із боями десятки кілометрів та брав участь в усіх активних діях свого підрозділу.
– У 2012-му після строкової служби у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді я поступив на навчання до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, – розповів старший солдат Кір Мінін. – Коли розпочалася війна, я вирішив добровільно залишити навчання, взяв академвідпустку на стаціонарі та пішов до військкомату. У студентів є так звана броня, але все робилося легко – я сказав, що прийшла повістка та готовий до захисту України.
Вже невдовзі солдат у складі окремого мотопіхотного батальйону визволяв Мар’їнку, Красногорівку, утримував позиції в Авдіївці тощо.
Автор цих рядків поцікавився, що на передовій запам’яталося найбільше та допомагало вистояти? На що Кір відповів:«Як на мене, це дуже складне питання. Рік, проведений на фронті, по інтенсивності розвитку подій – це багато років життя. Єдине можу, як то кажуть, на контрасті розповісти про свої спостереження.У серпні 2014 року ми визволяли Красногорівку. Я пам’ятаю сіре та сумовите місто, де у закутках стояли бюсти Леніну та здавалось, що жодного просвіту в житті людей не було. Пройшло декілька років, Красногорівка так і залишилась знаходитися у прифронтовій зоні, але за цей час усе дуже змінилося. Попри те, що місто знаходиться у складній ситуації, я побачив, як там поступово відбуваються зміни та позитивні перетворення. Це дуже яскраво відчувається у спілкуванні з людьми. Як для Донецької області, то доволі багато мешканців стали розмовляти українською мовою. Також з’являються кафе, люди гуляють парками. Це прості речі, але я кожного року приїжджаю туди на день звільнення й у мене є відчуття гордості за це місто. Я аспірант у своєї академії та нині також здобуваю другу магістерську освіту. Мені довелося поїздити по різних країнах, подивитися світ. У житті намагаюсь не зациклюватися тільки на військових питаннях, а займаюся науковою діяльністю, політологією, будівельними технологіями. Усе це мені надає можливість бачити та порівнювати. Тому я впевнений, що все було зроблено не дарма».
На запитання про отримані на фронті відзнаки, Кір відповів,що у нього немає нагород, але він дуже спокійно до цього ставиться.
– Це не головне, – розповідає Кір. – Якщо чесно, то у мене особисто є такий «пунктик», і до речі командування про це знало, що я не люблю нагороджень. На премію за внесок у розвиток регіону мене подавали декілька разів, але в решті решт я не давав згоди на участь у конкурсі. Що стосується нинішнього відзначення, то я хочу допомогти своєму підрозділу. Заради цього я дав згоду взяти участь в цьому заході. Річ у тім, що ми на службі працюємо з електронікою, комп’ютерною технікою й це усе потребує обслуговування, коштовних запасних частин. Для більш комфортної роботи ця премія піде на потреби мого підрозділу.
Інший переможець конкурсу – Дмитро Кошка. Він відзначений у категорії «За досягнення у культурно-мистецькій діяльності, збереження і популяризація історичної та культурної спадщини, формування національної самосвідомості населення».
34-річний лейтенант резерву Дмитро Кошка був мобілізований у першу хвилю і майже рік відвоював на «гарячому» Донбасі. Він лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, учасник військового параду на честь 25-річчя Незалежності України. Проявив особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. На війні вміло керував особовим складом. В одному з боїв за Мар’їнку зазнав поранення.
У травні 2014 року командир взводу щойно сформованого у Дніпрі 20-го окремого батальйону територіальної оборони молодший лейтенант Дмитро Кошка разом зі своїми підлеглими відбув на Донбас. Бойове хрещення офіцер пройшов у Маріуполі. У липні його батальйон перекинули в район Красногорівки.
– Було поставлено завдання в стислий термін обладнати опорний пункт, укріпитися на висотці та тримати позицію північніше цього міста. За підтримки двох танків та зенітної установки ми утримували позицію сім діб, – розповів Дмитро Кошка.
Далі, крок за кроком, разом зі своїми підлеглими він із боями визволяв Красногорівку. Взвод під командуванням молодого офіцера не зазнав жодної втрати.
– На фронті я завжди пам’ятав військову істину: бій, у якому в тебе немає втрат –це вдалий бій, – зазначив Дмитро.
Нині Дмитро Кошка активний у розбудові України. Він з тих, кому не байдужа доля держави – ветеран, патріот, еколог, заступник директора з виховної роботи Інституту природокористування Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», заступник голови ради ветеранів при Дніпропетровській облдержадміністрації, відомий громадський діяч, учасник багатьох вдалих ветеранських та патріотичних проєктів. Для нього важливо змінювати життя на краще, виховувати нове покоління патріотів. Так, в Дніпрі Дмитро Кошка провів екскурсії музеєм АТО більш ніж для 16 000 школярів.
Щодо планів на майбутнє, чоловік розповів, що нині балотується на посаду голови одного з міст на Дніпропетровщині.
Варто зазначити, що конкурс було ініційовано і започатковано попереднім головою Дніпропетровської обласної ради Глібом Пригуновим.
– Сьогодні я побачив молодь, яка у майбутньому сміливо може займати високі державні посади! Усі вони сміливі, працьовиті, не байдужі та активні. Головне побажання преміантам — не зупинятися. Наша область має визначний потенціал, і я радію, що саме Премія обласної ради дозволяє таким видатним особистостям виходити на широкий загал та демонструвати свої здобутки!, – зазначив Гліб Пригунов під час церемонії нагородження.
