Всі найуспішніші комерційні корпорації будуються на основі дієвого Human Resource Management. Тобто вони орієнтуються на таланти і реальні морально-ділові якості…
Так виглядає хитка межа, що розділяє життя та смерть. Ціна питання – чи виживуть ті двоє хлопців, які отримали бойові поранення тієї ночі. На це впливає дуже багато факторів: чи стане фізрозчину, який вливає бійцеві в знекровлені жили польовий медик, чи встигне водій древнього санітарного УАЗіка домчати до місця евакуації на «лисій» літній резині по суцільному льодяному дзеркалу донбаських доріг. Чи вдасться молодому пілоту Мі-8 вирівняти машину і посадити її посеред грудневої заметілі на крихітну ледь розчищену площадку. Чи встигнуть, чи зможуть… Траса «Бахмутка». Грудень 2019 року. Окрема механізована бригада СВ ЗС України. Це сюжет фото з експозиції фотовиставки «Одна війна – одна нація – два погляди». Це спільний проект спеціальних кореспондентів АрміяInform та журналістки міжнародного фотоагентства «SIPA PRESS» Гаель Жірб.
У Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України в Києві всі бажаючі кияни та готі міста мають унікальну можливість переглянути близько 80 світлин які показують війну на Донбасі в контексті двох поглядів на неї. Глядачі можуть критично подивитися на реальність, у якій живе окрема частина українського соціуму останні п’ять років.
Декілька свіжих світлин з експозиції та історії про них
«Ніксон» і «Лунтик». Історія цієї щирої дружби виходить за рамки лінійного сюжету. «Ніксон» – механік-водій БМП. «Лунтік» – представник виду Felis silvestris catus. Вони заприятелювали на бойових позиціях поблизу шахти «Бутовка-Донецька». Зі слів бійця, Лунтік – справжній вояка. Не боїться своїх природніх ворогів – собак і дуже спокійно реагує на ворожі обстріли. Мабуть через те, що усе своє життя провів на бойових позиціях. «Волонтери кажуть – Вас Бог любить, бо біля вас завжди якась живність крутиться. А от біля сєпарів – самі чорти, адже від них кішки і собаки тікають»: каже військовослужбовець із позивним «Ніксон». Шахта «Бутовка-Донецька». Лютий 2017 року. Окрема механізована бригада СВ ЗС України.
Солдатський хліб жителям Дебальцево осінь 2014 року. Фейковий «рускій мір», прийшовши на землю України, забрав у мешканців східних областей не лише спокій і мирне життя. Російські загарбники зробили все, щоб знищити цивільну інфраструктуру Донбасу. Підірвані мости, знищені шляхопроводи та залізниця. Звичайні цивільні люди залишилися без їжі. Врятували їх від голодуукраїнські військовослужбовці, які ділились власними продовольством.
Одних ми залишили удома, інших – зустріли тут. Діти. Це якір, який надійно тримає у нас все людське. Заради них і їх кращого майбутнього триває наша боротьба. Заради них ми готові нищити ворогів без ліку. Щоби воювати не довелося вже їм… «Дебальцевський Хрест». Грудень 2014 року. Сили АТО.
