Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Бюрократія й тяганина довгі роки гальмували не тільки розвиток вітчизняної економіки, а й позбавляли націю однієї з важливих функцій — здатності захищатися. Ці «монстри» успішно перешкоджали переозброєнню нашої армії на нові зразки техніки, їхньою жертвою стала й вітчизняна машина РХБ розвідки. Українські підприємства кілька років тому розробили технічну документацію, використали сучасні технології під час створення нових приладів розвідки та спроєктували чудове авто, здатне стати базою для розвідувальної машини. Але машину війська так і не побачили…
Українцям бракує інформації про важливу місію військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту України (РХБЗ) — рід спеціальних військ забезпечення бойової діяльності, підрозділи якого є у кожному з видів ЗСУ. Роль згаданих військ важко переоцінити, вони повинні перебувати у постійній боєготовності, адже ніхто наперед не знає, де може статися чергове лихо чи катастрофа — природна, техногенна, чи воєнного характеру. Про проблеми насичення військ РХБЗ сучасною технікою під час відвідування ПрАТ «НВО «Практика» з кореспондентом АрміяІnform поділився Юрій Сторонський — генеральний конструктор ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центру», підприємства, що входить у ГС «Ліга оборонних підприємств України».
— Юрію Богдановичу, розкажіть, чим займається ваше підприємство та що привело вас у «НВО «Практика»?
— Основний напрямок діяльності нашого підприємства — розроблення і серійний випуск засобів радіаційного контролю. Проєкт започатковано в 1979 році. Тоді і створили перші прилади. З Міноборони співпрацюємо з 2004-го. Тоді ми поставили засоби радіаційного контролю у 19-й окремий батальйон РХБЗ, що перебував у Перській затоці. Прилади чудово себе зарекомендували і після повернення підрозділу у військах почали замінювати старе, ще радянське обладнання.
Підприємство сконструювало і розробило 17 різних зразків приладів. Тільки з радіаційної розвідки — шість типів. Надалі взялися за розроблення засобів аерозольного маскування та сигнальних мін для інженерних військ, засобів захисту для особового складу: протигазів, захисного одягу, засобів хімічної розвідки ВПХР, димові гранати білого та чорного димів. Закінчено розроблення нових димових шашок, яких у військах дуже бракує. Димовими маскувальними аерозольними засобами можна якісно прикривати наші позиції на фронті. У нас чудові розробки, готуємося до попередніх випробувань і постановки цих засобів на озброєння.
Не один рік працюємо над створенням машини РХБ розвідки, потреба яких у Збройних Силах і Нацгвардії надзвичайно велика. Щоб вирішити практичні питання створення і запуску серійного виробництва таких спецмашин на базі авто «Козак-2М», відбулася робоча зустріч керівництва нашого підприємства і представників Міноборони на території ПрАТ «НВО «Практика».
— Якою буде нова машина РХБЗ?
— У Збройних Силах та Національній гвардії на озброєнні стоїть застаріла машина БРДМ-2РХБ, яку розробили в радянські часи. На цій нараді прозвучало, що один день обслуговування машини за безперервного процесу хімічної розвідки становить 1000 євро. Висока вартість, тому що використовують дуже дорогі витратні засоби на основі ферментів тваринного походження.
Ми закінчили розроблення нової сучасної машини, яка використовує новітні технології. Так, собівартість тієї ж хімічної розвідки — всього 200 гривень на добу. В ініціативному порядку ми домовилися з «НВО «Практика» про виділення автомобіля «Козак» останньої модернізації — він якнайкраще підходить для машини РХБЗ.
Підприємство розробило низку спеціальних стаціонарних засобів розвідки, які планується встановити на «Козак-2М». Передбачено і комплектування авто переносними приладами для виконання розвідки у місцях, куди він заїхати не зможе. Також нову машину плануємо оснастити сучасними аналітичними засобами з програмним забезпеченням, бортовими засобами збору й обробки інформації радіаційного, біологічного, хімічного стану довкілля, картографії. Тож комплект бортового спецобладнання РХБ розвідки складатиметься з приладів радіаційної розвідки, вимірювача напряму на джерело радіоактивного випромінювання, багатофункціонального газоаналізатора, блоку управління, сигналізації, індикації та комутації, доповнений комплектом переносних приладів РХБ розвідки. Машину оснастимо цифровою метеостанцією, сучасними системами навігації та зв’язку, збору й обробки даних, спостереження і життєзабезпечення екіпажу. Захист екіпажу забезпечать системи вентиляції і автоматизованого відбору проб і маркування.
— І як працюватиме нова машина?
— На практиці це буде так: на місці розвідки проводиться прив’язка до місцевості, необхідні заміри. Надалі ця інформація надходить на бортовий комп’ютер, де узагальнюється й передається на інші машини хімічної розвідки або на командний пункт частини чи в центральний штаб. Ця інформація може виводитися на єдине табло в автоматичному режимі в реальному часі, що дає змогу ефективно керувати військами. Машина здатна в автоматичному режимі відбирати проби ґрунту та води. Екіпажу не потрібно виходити назовні й ризикувати життям. Після забору проб їх розмістять у спеціальному холодильнику для подальшої доставки і детального аналізу в лабораторії в тилу. Від отриманих результатів залежать наступні рішення щодо подальшого захисту населення і військ.
— Яка потреба України в таких машинах?
— Вона становить сотні одиниць. Останнім часом світовий ринок озброєння потребує бойових машин РХБ розвідки. Події в Чорнобилі, Фукусімі, Сирії лише підтверджують важливість такої техніки. Під час бойових дій противник може і не застосовувати засоби масового враження, але бомба чи снаряд здатні влучити в радіоактивний могильник, підприємство хімічної промисловості чи скотомогильник, де поховані тварини, заражені сибірською язвою. І відразу маємо катастрофу. Для встановлення масштабів забруднення використовують спеціальну техніку, яка отримує необхідну інформацію, складає карту радіаційного, біологічного чи хімічного забруднення й автоматично передає її в командний пункт.
Україна має 15 діючих ядерних реакторів, прискорювачів, а ще могильники радіоактивних відходів, сотні об’єктів підвищеної безпеки. Нашими залізницями перевозять небезпечні речовини. Згадайте техногенну катастрофу на Львівщині, коли перекинулися цистерни з дуже отруйною речовиною. Для ліквідації наслідків задіяли не тільки поліцію і рятувальників, а й армію.
Довідка: 16 липня 2007 року в Буському районі Львівської області на перегоні Красне-Ожидів зійшли з колії та перекинулися 15 цистерн із жовтим фосфором. Через витік фосфору з однієї цистерни сталося самозаймання 6 цистерн.
Цистерни слідували з Казахстану до Польщі. Для ліквідації залучили особовий склад ДСНС, МВС, ЗСУ в складі 450 осіб особового складу та 80 одиниць техніки.
Унаслідок пожежі продуктами горіння отруїлося 16 осіб, з яких 13 у стані тяжкого та середнього ступенів важкості госпіталізовано до військового медичного клінічного центру Західного оперативного командування у Львові. Загиблих не було, однак зранку наступного дня мешканці Буського району почали звертатися у лікарні і медпункти зі скаргами на нудоту і головний біль. Жителів ближчих сіл тимчасово відселено.
— Чому військо досі не має на озброєнні нових машин хімічної розвідки?
— Для вирішення цієї проблеми і відбулася зустріч зацікавлених сторін. Це не перша зустріч. Кілька років тому вирішено відкрити конструкторсько-дослідні роботи і фінансувати цей проєкт та виконати необхідний комплекс випробувань, аби прийняти нову машину на озброєння. На документі — 15 підписів і печаток представників силових структур і зацікавлених організацій. Але у 2018 році на черговій нараді проєкт зупинили, вирішили, що така машина «не на часі»… Тож підприємства залишилися без роботи, конструкторські розробки — без фінансування, а Україна — без нової техніки. І це тоді, коли Росія біля наших кордонів розгорнула хімічні війська, які за останні роки повністю переоснащено новою технікою.
Нині одна із західних країн пропонує Україні свій автомобіль РХБЗ, який за технічним рівнем не перевершує нашу розробку, але її вартість удесятеро вища. Ми — конструктори і виробники — свою роботу виконали. Слово за державою.
