Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Ми вже давно спостерігаємо намагання кремлівсько-терористичної влади Російської Федерації повернути світ у часи холодної війни. Але насправді навіть Карибська криза не видається особливою дивиною, тому що рашисти пішли значно далі. Путінцям потрібен класичний геноцид у стилі 1930-х.
Окупанти мало не спалили українське містечко
12 листопада президент РФ підписав закон, згідно з яким Росія фактично вийшла з Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів. Близько двох тижнів пішло на доведення стратегії, порядку дій і розпоряджень, які переважно не записуються на жодних носіях і передаються в умовах суворої таємності. Російська бюрократична машина не працює миттєво.
Вихід із Конвенції представлений виконавцям, а саме бойовикам терористичних утворень «ДНР» і «ЛНР», як «розв’язування рук». Ба більше, цей самий меседж, за задумом російського вождя, необхідно довести до всього цивілізованого світу: держава-терорист РФ знищуватиме мирне населення інших народів. Адже терор — один з основних засобів зовнішньої політики агресора, і не лише в Україні.
24 листопада російські окупанти, а саме особовий склад 1-го АК збройних сил РФ, який пропагандисти називають «армією ДНР», отримали розпорядження від співробітників ФСБ й були готові до його виконання. Обстріл російськими окупантами українського містечка запалювальними і трасувальними боєприпасами призвів цього дня до масштабної пожежі. На запит про припинення вогню для проїзду рятувальників окупанти, звісно, не відреагували. Адже для того і підпалили містечко, щоб воно горіло. Допускати пожежників не збиралися і більш ніж прозоро заявили: по українських пожежниках стрілятимуть. Однак мужність наших військових, представників ДСНС у складі ООС дала змогу обійтися матеріальними втратами. Пожежу локалізували, а жертв серед мирних громадян уникнули. Згоріли шість будівель, але ціль теракту не досягнуто. Масове вбивство українців російським окупантам не вдалося.
«При попытке ремонта будем стрелять»
Наступного дня, 25 листопада 2019-го, порив вітру пошкоджує комунікації й залишає прифронтове українське містечко без електропостачання. Через повну секретність, надмірну кількість ступенів у передачі інформації «из самого верха» до безпосередніх виконавців і традиційно «чрезвычайные полномочия» останніх правнук чекістів, недалекий глибоко законспірований офіцер ФСБ, не до кінця розуміючи задум свого вождя, бачить у ситуації шанс виконати провалене завдання й приймає «вольове» рішення. Це дає старт спецоперації «Шальная пуля».
Що потрібно зробити для геноциду, якщо на вулиці 1933 рік? Правильно, відібрати у селянина хліб. Після цього масові розстріли радянською владою мирних людей здадуться дитячими іграшками. Адже для розстрілу будь-якої невинної дорослої людини можна придумати причину. А як пояснити світові і, зрештою, власним виконавцям заходів терору винищення дітей? Правильно, природною причиною. Наприклад, голодом.
А якщо надворі 2019-й і події відбуваються у місті? Тоді достатньо пошкодити комунікації. Можна знищити водопровід, але тоді воду завезуть, хоч і не в тій кількості, що треба. Можна підірвати мережу опалювальної системи серед кварталу багатоповерхівок. І частина людей просто замерзне. А ще — знищити електроживлення. У комплексі це викличе локальний апокаліпсис: ні води, ні тепла, ні світла у школах, лікарнях, приватних будинках.
Того ж 25 листопада російський військовий злочинець робить «випадковий» снайперський постріл. І українська жінка дістає «шальную пулю». Акуратно і філігранно, так щоби після цього вона ще могла дати інтерв’ю журналістам і про подію дізналося якнайбільше люду. Такі цинічні закони преси. Мета ФСБ-шника досягнута. Мар’їнка — містечко маленьке, новини розходяться швидко, а вже така акція-попередження знаходить свого адресата блискавично.
Чи можна звинувачувати цього адресата — представників АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у тім, що вони не відремонтували комунікації до погодження про «режим тиші»? Звісно, ні. Російські окупанти передали чітке повідомлення: «при попытке ремонта будем стрелять». За таких умов виконання професійних обов’язків неозброєними і незахищеними цивільними спеціалістами — рафіноване самогубство.
Росіяни не давали гарантій безпеки
Дев’ять діб — з 25 листопада до 4 грудня — російські окупанти не давали гарантій безпеки українським рятувальникам і ремонтникам. І фактично погрожували їм смертю за спробу рятувати співвітчизників.
Тому що саме так, за дорученням кремлівського керівництва, російсько-терористичні війська передають простий меседж: Росія знищувала, знищує і знищуватиме цивільних. Основний метод цієї держави у зовнішній політиці — геноцид. Під такими повідомленнями не ставлять підписів, адже це вирок собі в майбутньому міжнародному суді. Такі накази не передають засобами зв’язку. Їх доносять вогнем, тротилом і свинцем. Тому що так звикли діяти російські зайди. Декларуючи мир на камеру й виморюючи тих, хто не може себе захистити.
