Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (саме такою є повна назва цього Дня).
Його започатковано, як традиційно вважають, 1859-го, коли швейцарський підприємець і громадський діяч Жан Анрі Дюнан, вражений страшними наслідками однієї з найкривавіших битв австро-італо-французської війни (під Сольферіно на полі бою лишилися вмирати понад дев’ять тисяч скалічених солдатів), фактично ініціював створення Міжнародного комітету Червоного Хреста – організації, що на добровільних засадах надавала би медичну допомогу пораненим. Пізніше Дюнан став першим лауреатом Нобелівської премії миру. Принципами, які він започаткував у цій організації, почали користуватись активні громадяни в багатьох країнах, і цей рух поступово охоплював різні види діяльності: допомога бідним, важкохворим, сиротам, навчання грамоті, боротьба з пияцтвом. У ХІХ столітті особливо розвивається благодійницька діяльність, яка ставить собі таку ж саму мету.
Генеральна Асамблея ООН у 1985 році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку, закликавши їх спонукати людей у всіх сферах до пропонування своїх послуг як волонтерів.
Завдяки волонтерам Україна зберегла свій суверенітет
Українцям здавна притаманні традиції взаємодопомоги, але роком народження українського волонтерства можна вважати 2014-й. Саме Революція Гідності дала поштовх розвитку волонтерства в нашій країні, яке з поодиноких спорадичних випадків виросло в потужний громадський рух.
Усі пам’ятають, як українці в столиці продемонстрували приклад дивовижної самоорганізації заради досягнення головної мети – змінити Україну, зробити її правовою європейською державою. Щодоби на Хрещатик добровільно, за покликом душі, приїздили і приходили тисячі містян, готових безкоштовно допомогти мітингарям. Волонтери взяли на себе велику частину роботи з облаштування комфортного перебування людей на Майдані. Вони організовували польові кухні, встановлювали намети, надавали необхідну інформацію. Волонтерами ставали і професіонали – медики, юристи, психологи – які прагнули фахово допомогти однодумцям. За лічені дні виникли десятки волонтерських ініціатив.
Ще потужнішого розвитку Волонтерський рух в Україні набув, коли РФ окупувала Крим. Українці почали допомагати нашим військовим, заблокованим у своїх частинах озброєними «зеленими чоловічками» із Росії. Діапазон допомоги був дуже різноманітним – від забезпечення батарейками, їжею й питною водою до збору грошей для членів сімей наших звитяжців. Чи не вперше з моменту створення Збройних Сил України стало відчутно, що вони справді є частиною соціуму, і це надавало воїнам додаткових сил і мотивації.
Події на Сході України вплинули на подальший розвиток волонтерства: акцент змістився на допомогу цивільному населенню, постраждалому від бойових дій і забезпечення українських військових формувань необхідними предметами й матеріалами під час АТО. Волонтерський рух зробив найефективніший внесок у зміцнення обороноздатності держави саме на початку бойових дій у Донецькій та Луганській областях, коли держава повільно забезпечувала військових, яким бракувало запасів бронежилетів, обмундирування та продовольства.
Для України День волонтера – тепер особливе свято. Адже саме завдяки їхній шляхетній жертовності, активній громадянській позиції та фанатичній відданості справі ми вистояли, зберегли незалежність держави, яка і продовжує боротьбу за мирне майбуття.
