На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
«Із полонених знущалися не випадкові люди, а фахівці з тортур і моральні виродки» — Валентина Бучок та Галина Гайова пройшли через справжнє пекло в секретній в’язниці бойовиків «Донецької народної республіки» («ДНР»)
УНІАН опублікувало матеріал Влада Абрамова про колишніх в’язнів таємної тюрми російських бойовиків в окупованому Донецьку. АрміяInform пропонує читачам переклад цих свідчень-розповідей двох жінок, які провели в катівнях «міністерства державної безпеки» терористів декілька жахливих місяців.
***
Секретна в’язниця «ДНР» з’явилася влітку 2014 року, пише Влад Абрамов. У неї потрапляли ті, з кого бойовикам потрібно було вибити зізнання. Найчастіше тортурами людей просто змушували свідчити проти себе. Незважаючи на те, що в «ДНР» не визнають існування цього концтабору, він існує й досі. Доказ цього — свідчення колишніх в’язнів катівні.
Тоді, коли «прості шахтарі» раптово, в лічені дні, оволоділи мистецтвом управління танком чи артилерійською установкою (а також «відкопали» все це в шахтах), територія неприбуткового недержавного фонду «Ізоляція» в Донецьку перетворилася на… секретну в’язницю. З червня 2014 року галереї і майстерні, де до цього дня проходили мистецькі заходи, освітні програми та проєкти, пов’язані з активізацією українського креативного суспільства, перетворилися в камери справжнього концтабору. У ньому бойовики «ДНР» утримували й катували людей, бажаючи перетворити їх на слухняних маріонеток.
Донецьк не визнає існування цієї тюрми, проте, за словами тих, хто в ній побував, концтабір існує донині. І за п’ять років через нього пройшли сотні людей.
На 54-річну донеччанку Валентину Бучок «МГБ ДНР» («міністерство державної безпеки» терористів. — Ред.) намагалися повісити співучасть у вбивстві бойовика Мотороли. Жінка лишень проходила повз будинок, в якому той жив, і комусь із терористів здалося, що жінка робить знімки на мобільний телефон. Цього вистачило, щоби кинути Валентину в камеру. В катівнях секретної в’язниці «ДНР» вона провела одинадцять місяців.
60-річна Галина Гайова була старшою медсестрою в Докучаєвську Донецької області та однією з тих проукраїнських жителів регіону, хто передавав СБУ дані про перебування на українських територіях тих, кого тут «немає» — російських кадрових військових. Її «судив» псевдосуд «ДНР», звинувативши у шпигунстві. І хоча доказів цього в «суду» не було, вони в самопроголошеній «республіці» і не були потрібні. Галина відсиділа в камері рік і три місяці.
Обидві жінки потрапили в катівні «Ізоляції» близько три роки тому. Потім пройшли і через донецький СІЗО. А отримали свободу під час великого обміну, який був проведений у грудні 2017 року.
Колишні бранки секретної в’язниці «ДНР» розповіли УНІАН про те, як нелюди катували їх електрострумом, до ранку били полонених битами, ґвалтували колишніх «ополченок», а також, як кидали в карцер свого «начальника» і як лікар-росіянин ледь не залікував наглядачів до смерті.
«Вони надівали на пальці ніг петлі проводів, змочували водою і пускали струм»
За словами колишніх в’язнів, окрім того, що ангари «Ізоляції» використовували як сховища для віджатих авто і склад боєприпасів (там навіть стояв новий російський танк), одночасно в секретній в’язниці перебувало понад сто полонених. «Начальником» став колишній офіцер, колишній співробітник однієї з чоловічих колоній Донеччини — Денис Павлович з позивним «Перший».
— Він сам розповідав, що перед війною звільнився (з колонії), попрацював у Києві, а в 14-му році повернувся в Донецьк і потрапив в «Ізоляцію». Однак туди не брали випадкових людей. Треба, щоб людина була фахівцем… — починає розповідь Галина Гайова. А закінчує за неї фразу Валентина Бучок: «… фахівцем із тортур».
Жінки згадують, що їхня камера перебувала прямо навпроти катівні.
— Я досі пам’ятаю звук розмотування скотча, людей довго ним зв’язували. І потім до ранку — крики. Найпопулярнішими тортурами був електричний струм. Вони надягали на пальці ніг петлі проводів, змочували водою й пускали струм. Так катували і мене, — відверто каже Галина Леонідівна. — Біль — пекельний. Зводило всі м’язи судомою. А ти лежиш повністю, з голови до ніг, примотана до металевого столу, не можеш поворухнутися. Потім тобі дають краплі, щоб повернути до тями. Вони приносять чай і кажуть: «Дивись, як ми про тебе дбаємо».
Крім такої «турботи», приводити людей до тями міг і місцевий «лікар» — громадянин РФ, якого ув’язнені прозвали «патологоанатомом». Про його «кваліфікацію», наприклад, свідчить історія, розказана Валентиною Миколаївною:
— У мене були краплі від високого тиску. Їх відібрали, і одного разу цей «лікар» дав їх наглядачам. За рецептом треба було пити по п’ять крапель, він «прописав» по 30. Тиск упав моментально, вони до ранку ледь дожили.
Колишні ув’язнені секретної в’язниці бойовиків «ДНР» розповіли, як терористи катували і ламали людей
«Спогади про концтабори стали настільною книгою катів»
— У них звідкись узялися книжки, спогади військовополонених Другої світової, там були описи тортур у концтаборах, — згадує Галина Леонідівна.
Валентина Миколаївна підхоплює: «Це стало дня них настільною книгою».
Крім електроструму, популярним знаряддям катів були бити: гумові, алюмінієві, дерев’яні.
— Хлопців били дуже сильно. Ставили на коліна і гупали по п’ятках. Потім приводили в камеру, командували: «Руки за голову» і змушували стояти так до ранку. А в людини п’яти відбиті, вона може тільки навшпиньках стояти. Якщо ворухнувся — знову кийком, під ребра, — згадує Галина Гайова.
Жінки розповідають, що в усіх камерах були встановлені відеокамери. Причому, такі, які пишуть не тільки відео, але і звук. Ночами бранцям не вимикали світло. Або не надавали можливості нормально сходити в туалет…
— Тортури ж бувають різними. У камерах не було унітазу, тільки пластикові баклажки. І ось відчиняються двері: «У вас три хвилини, щоби сходити в туалет». Один несе баклажки з сечею, другий хапає порожні, щоб води набрати, третій біжить до унітазу… І перед цим треба було домовитися між собою: кому прийшов час, а хто ще потерпить. А скільки разів було, що ти стукаєш у двері: «Виведіть до туалету», а у відповідь: «Носи своє г**но у штанях». І що хочеш, те й роби, — зізнається Валентина Миколаївна.
«Ставлення до «ополченців» було ще гіршим, ніж до нас»
Наші співбесідниці, пише Влад Абрамов, відзначають, що їхніх сусідок по «Ізоляції», молодих жінок, регулярно ґвалтували. А більше за інших діставалося «ополченцям».
— З нами були дві жінки — «ополченки». Пам’ятаєте: були «жилінскіє» бригади, «Оплот»? Його вбили, а бійців посадили в тюрми. Ставлення до «ополченців» було ще гіршим, ніж до нас. Їх не годували, вони весь час були закриті в підвалі, — розповідає Галина Леонідівна.
Валентина Миколаївна додає, що навіть «начальник» концтабору не був застрахований від нападів своїх же катів:
— Денис Палич учергове напився, і «зверху» прийшов наказ кинути його в камеру там же, в «Ізоляції». Потім наглядачі прийшли до нього в підвал і *** (побили. — Ред.) так, що він тиждень лежав. Після цього пів року не пив. Потім понад місяць відзначав свій день народження. Це набридло, і його кинули в «стакан» — колишню душову розміром два на метр. Коли мене везли в СІЗО Донецька, він зронив: «Ти поїдеш додому, а в мене іншого шляху немає».
За словами Валентини Миколаївни, офіційно в «ДНР» не визнають, що «Ізоляція» — концтабір.
— Це секретна в’язниця, створена «МГБ», щоб ламати полонених, — розповідає жінка. — Місце, де люди можуть сидіти роками в повній ізоляції. Я сиділа в СІЗО і писала звернення до їхніх «органів», у мене був хоч якийсь зв’язок зі світом. В «Ізоляції» нічого такого бути не могло, ти не міг дістати мобільний телефон, відправити лист. Ти просто зникав. І багато там зникли буквально, там убивали людей. Там є ангари з великими ямами. Туди скидали тіла, засипали зверху сміттям.
Жінки кажуть, що з часом камери «покращили»: провели воду, встановили унітази, поставили кондиціонери.
— Напевно, готують камери для себе, — похмуро жартує Валентина Миколаївна.
Колишнім ув’язненим тюрми бойовиків «Ізоляція» досі сняться жахіття про пережите
«Їм дали установку «уработать» мене, що б я зламалася»
З «Ізоляції» жінок перевели в донецький СІЗО. Там не було фізичних тортур, але моральний тиск не припинявся.
— Кримінальницям сказали: «Скоро переведемо до вас «укропа». Показали їм ролик про мене. Дали установку «уработать», щоби я зламалася, — згадує Валентина Миколаївна. — І… я товариська людина, а там два місяці не було, з ким поговорити. Сусідки по камері розмовляли тільки про те, як мене краще вбити. То думали через пилораму пропустити, то шкіру здерти і сіллю натерти. Я один раз не витримала: «Ви про себе подумайте. Я звідси вийду, а у вас в однієї — подвійне вбивство, в іншої — потрійне». І там був такий сморід. Така дика кількість тарганів… У мене від їхніх укусів нога була, як у слона. Я обмотувала рушником обличчя, щоб вони не могли заповзти в ніздрі або до рота.
Звісно, життя в тюрмах не пройшло для в’язнів безслідно.
— У мене проблеми зі шлунково-кишковим трактом, зробили операцію, але і після неї я без таблеток нікуди не ходжу, — ділиться Валентина Миколаївна.
Її подруга говорить про інше:
— Сон розстроївся абсолютно. Для того, щоб побачити жахіття, треба ще примудритися заснути. Сьогодні до третьої ранку не могла стулити очей, — каже Галина Леонідівна.
— Я іноді прокидаюся, руками обмацую ліжко й думаю: «Я де? У СІЗО? В «Ізоляції»?, — розповідає Валентина Миколаївна. І додає: — Найбільше мене нудить від фраз: «Жителі Донбасу — заручники». Адже нас — тих, хто пройшов через тюрми, — офіційно не вважають полоненими, ми «заручники». І я не зрозумію: ті, хто нас грабував, такі ж «заручники», як і ми? Треба якось чіткіше розставляти акценти.
Обурення колишніх бранок донецького концтабору викликає і той факт, що їхні кати можуть уникнути покарання за свої діяння. Наприклад, «голова ЦВК ДНР» Роман Лягін, який сприяв перетворенню території фонду «Ізоляція» в Донецьку на таємну в’язницю-катівню, хоч і перебуває під слідством (він був затриманий улітку поточного року в Києві і звинувачений у державній зраді), може уникнути відповідальності. Правозахисниця Ольга Решетилова озвучувала інформацію, що Лягін пішов на співпрацю з СБУ. А за це йому могли пообіцяти пом’якшити вирок, а то і зовсім амністувати. Такого розвитку подій виключати не можна, якщо врахувати, що й засідання суду за його справою вже переносили кілька разів. Наступне призначене на грудень.
Автор: Влад Абрамов, УНІАН. 13.11.2019
Переклад: Олександр Козубенко
