Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У підрозділ охорони бригади тактичної авіації імені Петра Франка, що дислокується на Хмельниччині, прибуло молоде поповнення строковиків. Вони пройшли підготовку та склали присягу у Навчальному центрі Повітряних Сил Збройних Сил України.
Серед прибулих вирізняється високий темноволосий солдат. «Каран Сінгх із Херсона», — відрекомендувався він. Побачивши подив на моєму обличчі, додав: «Мій тато індус, а мама була українка, на жаль, померла п’ять років тому».
Зі школи, як не дивно, Каран мріяв про військову службу. Не став чекати, коли йому виповниться двадцять років і прийде повістка з військкомату. Щоб потрапити до війська у 18, хлопець закидав військкомат численними заявами, а батько підтримав вибір сина. Молодий солдат мріє набути військового досвіду та з часом потрапити служити у бригаду, що виконує бойові завдання на Сході. Йому за приклад рідний дядько, який на війні вже тривалий час.
Одесит Олександр Паньков закінчив морський транспортний ліцей. Він брав участь у діяльності громадських організацій патріотичного спрямування. «В армію пішов добровільно після свого вісімнадцятиріччя», — інформує хлопець. Він теж мріє стати професійним військовим у майбутньому. «Відслужу строкову, підпишу контракт у частині морської охорони кордону в рідній Одесі», — каже юнак.
Командир підрозділу капітан Дмитро Ковальчук цілком задоволений цьогорічним поповненням. «Головним для мене є той факт, що всі хлопці виявили бажання служити в армії. Не ховалися, а навіть навпаки — троє з них виявили бажання служити у вісімнадцять років», — зауважує молодий офіцер.
Ротний сподівається, що поповнення швидко адаптується в потужному колективі, який цього року здобув почесне звання «Найкращий підрозділ охорони аеродрому Збройних Сил України» на змаганнях, які проходили у місті Чугуєві, що на Харківщині.
