ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

Розбуджені дзвонами Майдану: учасники Революції Гідності захищають Україну у складі ЗСУ

Публікації
22 Листопада 2019, 11:25
Прочитаєте за: 5 хв.
Google logo Слідкуйте за АрміяInform в Google

Шосту річницю Революції Гідності її безпосередній учасник, 48-річний прапорщик Валерій Брежнєв, відзначає у взводі забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону 72 омбр. З ним побесідувала бойовий медик даного підрозділу сержант Юлія Євдокимова, теж колишня “майданівка”. Про це повыдомляє Інтернет-видання “Північ”

– Валерію, розкажіть, як і коли Ви приїхали на майдан?

– На той час я мав маленький, але досить непоганий бізнес у Києві, і рішення вийти – було для мене хоч і важким, але логічним. Я чітко розумів, що ми втрачаємо нашу країну і потрібно щось робити, щоб припинити це. Мій перший день не забуду ніколи. Я йшов від Бесарабської площі Хрещатиком на Майдан, побачив барикаду. На барикаді стояв чоловік, просто вдягнений, у чорні шапці; в такій, знаєте, болоньєвій куртці; бородатий, але з дуже виразними рисами обличчя і неймовірним голосом. Стояв отак просто на барикаді і читав «Заповіт» Т.Шевченка. Я зупинився і просто не зміг піти далі. Відчуваю – мурашки по шкірі бігають… Я не знав, хто він, але вже тоді вирішив для себе, що хочу бути поряд з цією неймовірною людиною.

– Ви довідались, хто це був?

– Так. Сергій Нігоян. Його голос, його очі досі в моїй пам’яті…

– Коли Ви зрозуміли, що буде розгін Майдану?

– Загалом про це знали ще з перших днів. Але чітко зрозуміли, коли були на «Мирній ході». Ми тоді з хлопцями йшли, здається, по Банковій і беркутівці, що йшли на зустріч, почали нас гамселити кийками. До перших пострілів лишалося десь пару десятків хвилин – але я вже тоді зрозумів, що відбуватиметься щось жахливе. Пізніше ми все ж прорвалися на Майдан який був вже добряче залитий кров’ю.

– Що для Вас стало символом Революції Гідності?

– Гімн нашої держави. Я впевнений, що до Майдану дуже багато людей навіть слів не знали – крім приспіву, і то не всі. А тут ми його співали постійно і всюди. Кожну годину, і кожен собі ще наспівував. Адже це такий неймовірний патріотичний дух – коли нас усіх стоїть багато, багато тисяч і всі в один голос співають гімн! І ти стоїш просто зі сльозами на очах від цього неймовірного відчуття єднання нації і любові до своєї країни.

– Як Ви прийшли в армію?

– Після розстрілу Небесної Сотні та захоплення Криму було вже більш-менш чітке розуміння того, що, можливо, на нас чекає війна. Десь на початку березня я пішов у свій військомат. Черги були колосальні, молоді хлопці, чоловіки і навіть такі вже люди у віці стояли і чекали, поки їх запишуть. Я зміг потрапити на прийом лише на третій день. Оскільки я служив строкову службу, то в навчальний центр мене не направляли, і 20 березня 2014 року я став військовослужбовцем 72 бригади, а точніше сержантом з матеріального забезпечення 5 мехінізованої роти 2 механізованого батальйону. Командирами у мене були легендарні офіцери Михайло Драпатий і Богдан Барда. Два полігони Великополовецький і Житомирський, де ми відновлювали техніку і готувалися до виходу; погрузка – розгрузка, станція Комиш-Зоря – і як тимчасовий кінцевий пункт село Антонівка.

– Є якісь приємні спогади за той період?

– Та звичайно є. Ми тоді якраз тільки заїхали в район (ще й назви не було ніякої для того) сиділи ввечері з хлопцями, на вогнищі тринога стояла – там каша варилася. А ми такі щасливі, співали пісень, їли кашу, шуткували… Тоді ще Михайло Драпатий заходив до нас на вечерю. Це був останній такий спокійний, тихий, веселий вечір на довгий період. Це було в ніч з 8 на 9 травня 2014 року, а через декілька годин нас підняли по тривозі і сформували в колони для маршу на Маріуполь. Я потім вже дізнався: нас тоді 14 хлопців сиділо – до зараз лише 8 в живих залишилося…

– Коли Ви зрозуміли, що це не просто протистояння, а війна?

– Так одразу у наступні кілька днів і зрозуміли, особливо, як побачили перших поранених. Ясність одразу така настала, зрозуміло було, що це не просто шахтарі чи місцеві люди, а дійсно професійні військові РФ проти нас.

– Мало хто знає що до славетних кіборгів саме 72 бригада воювала у ДАПі. Ви також там були?

– Десь наприкінці травня (29-30 – ред.) нас загрузили у 6 бортів і закинули у Донецький аеропорт, не пам’ятаю кого тоді міняли, та і ротації, як такої не було. Все відбувалося дуже швидко, майже під постійним вогнем, одні вигружалися – інші загружалися. Та й працювали по нам усім чим можна було. Там біля аеропорту знаходилася військова частина ПВОшників. От противник дуже хотів туди зайти. Трималися як могли.

– Поранення своє теж отримали саме в ДАПі?

– Та якось так не повезло, я в принципі нічого і не зрозумів. Ранок був десь 5 чи 6 годин, я саме обходив позиції, і між 1 та 2 поверхами старого терміналуто сталося. Так собі думаю, що то був, напевно, ВОГ. Не пам’ятаю ні болю, ні страху; відчув лиш неначе нога прилипла до підошви. Як в тумані голову опускаю – а там внизу кров, кусок обувки… Так наче я дивився не на себе. Потім мене медик наш Сергій вже стяг на низ, давай там щось колоти, мотати – мало тоді дуже медицини було. От що точно пам’ятаю, що не так мені боліла та нога, як той джгут що мені його медик наклав. Два дні я десь був ще на позиціях – не могли виїхали. А як виїхали то вже місяців 8 по госпіталям полежав: Харків, Київ, Ірпінь, Біла Церква. Пальці на ногу пришили – але рішенням ВЛК хотіли списати. Ото скандал був! Домовилися, що на службу вернуть, але тільки в якийсь тиловий батальйон. Так я і став командир взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону.

– Скоро вже 2020 рік, ви шість років на фронті. Що далі плануєте?

– Поки батальйон буде в районі, буду з хлопцями, а тоді, напевно, на відпочинок, все таки вже 6 рік війни закінчується. Але якщо Росія знову почне наступати на нашу землю, то, звичайно, повернуся назад.

#РемБат #Чорнізапорожці #72ОМБР


Вплав через кордон: на Закарпатті затримали трійку потенційних штурмовиків
Вплав через кордон: на Закарпатті затримали трійку потенційних штурмовиків

На гарячому заскочили двох жителів Закарпаття — 21-річну жінку та її 18-річного спільника, а також їх 26-річного «клієнта» з Києва.

За незаконний вирок військовополоненому з «Азову»: російському судді оголосили підозру
За незаконний вирок військовополоненому з «Азову»: російському судді оголосили підозру

Українського захисника засудили за виконання військового обов’язку та участь у збройному опорі державі-агресору на боці України.

«Росомаха» під антидроновим панциром: 44-та бригада показала польський БТР Rosomak
«Росомаха» під антидроновим панциром: 44-та бригада показала польський БТР Rosomak

44-та окрема механізована бригада показала польський колісний бронетранспортер Rosomak, який служить у підрозділі від дня його створення.

Інвалідність за $13 000 та працевлаштування заради броні за $4000: у Києві викрили дві схеми
Інвалідність за $13 000 та працевлаштування заради броні за $4000: у Києві викрили дві схеми

36-річного уродженця Одещини затримали під час одержання $5000 як авансу за допомогу з оформленням інвалідності військовослужбовцю.

ВАКАНСІЇ
Військовий водій

від 55000 до 125000 грн

Слов'янськ

Батальйон спеціального призначення Донбас 18 Слов'янської бригади Національної гвардії України

санітарний інструктор

від 25000 до 130000 грн

Київ, Київська область

Водій-радіотелефоніст

від 20000 до 120000 грн

Київ

Військова частина А7039

Снайпер, військовослужбовець

від 20000 до 120000 грн

Дніпро, Дніпропетровська область

Електрик-Військовослужбовець

від 20100 до 125000 грн

Київ

Косівський РТЦК та СП

Гранатометник до 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади

від 24000 до 124000 грн

Мукачеве, Закарпатська область