Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Незламна воля, міцний характер і непідкупний патріотизм – усе це характеризує сучасного десантника. Ще змалечку, уважно вслухаючись у розповіді дідуся, Михайло Бондар вирішив: обов’язково стане військовим.
Перший крок до мети – навчання в Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. То був 2014 рік. Михайлу було лише 14 років, але, попри юність, він гостро переживав події на нашому сході. Йому хотілося прокрутити час на кілька років вперед, аби якнайшвидше стати на захист України.
Коли в ліцей прийшли представники однієї з місцевих волонтерських організацій і запропонували дітям долучитися до плетіння маскувальних сіток на передову, Михайло не просто погодився, він почав активно займатися волонтерством.
‒ Ми збирали кошти, продукти і речі бійцям. Шість разів виїжджав разом із волонтерами в район АТО. Були в Маріуполі, Станиці Луганській, неподалік Золотого. Сам бачив, що таке «русский мир», і бажання одягнути військовий однострій стало вже не мрією, а сенсом життя, ‒ говорить Михайло.
Торік хлопець вступив до одеської Військової академії на факультет підготовки спеціалістів ДШВ. Доти вже мав досвід стрибків із парашутом. Ще в ліцеї Михайло виконав перший крок у небесну блакить з літака Ан-2. На питання, чи було страшно, юнак із посмішкою відповідає, що не бояться тільки дурні. Але його дідусь-десантник, який і заклав той фундамент у характер майбутнього офіцера, завжди повторював «десантники не мають права нічого боятися, для них немає понять «не можу», «не знаю». Тому Михайло звик долати різні перешкоди і з легкістю отримав право носити маруновий берет.
До слова, хоча хлопець слухав і читав чимало історій про блакитні берети, він зовсім не переживає, що поруч із дідовим беретом кольору неба лежатиме його – маруновий.
Українські десантники – не ті, хто розбиває пляшки об голову чи купається в фонтані. Це ті воїни, які живуть і служать за Кодексом честі та гідності військовослужбовця ДШВ ЗСУ, основні складові якого – вірність, службовий обов’язок, повага, самовідданість, честь, хоробрість і дисципліна. Вони готові виконувати бойові завдання будь-якої складності та в будь-яких умовах.
І майбутній офіцер-десантник, а нині другокурсник, мріє про якнайшвидшу перемогу над ворогом і службу тільки в Десантно-штурмових військах.
