Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Межа між життям і смертю на війні тонка та вимірюється митями. Саме такі миті, які бойові медики називають «платиновими» 10 хвилинами та «золотою» годиною, є вирішальними для пораненого: матиме він повноцінне життя чи залишиться інвалідом. Вчасно надана меддопомога у цей час найбільше впливає на прогноз виживання, одужання і відновлення боєздатності. Статистика стверджує, що отримана протягом години перша лікарська та первинна хірургічна допомога збільшує шанси на виживання.
– Для пораненого під час бойових дій критично важливо потрапити до підготовленого фахівця якнайшвидше, – розповів АрміяInform заступник начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону полковник м/с Олександр Столяренко. – Для цього застосовують усі наявні ресурси, зокрема й авіатранспорт, який насамперед використовується для евакуації важкопоранених.
Але, як додає Олександр Столяренко, окрім швидкості, важливою є і безпека пацієнта під час транспортування з паралельним наданням кваліфікованої домедичної допомоги. Такі можливості забезпечує багатопрофільний вертоліт під час евакуації із передової та літак, коли важкопоранених потрібно швидко евакуювати із мобільних шпиталів і госпіталів біля лінії фронту. Так, на операційно-реанімаційному літаку Vita та санітарному Ан-26 імені Дмитра Майбороди під час російсько-української війни було евакуйовано понад 6000 поранених. Із них – приблизно 300 важкопоранених, які могли бути перевезені винятково авіатранспортом.
– Проте ми маємо розуміти, що «Віта» побудована на базі Ан-26 1978 року випуску, – веде далі Олександр Столяренко, – із кожним роком вона «старіє». І в найближчій перспективі держава, скоріш за все, вже не матиме змогу утримувати окремий літак для медевакуації. Це надто дорого. Так, ринкова вартість якісного сучасного спеціалізованого санітарного літака – це десятки мільйонів доларів.
Тож фахівці ВМКЦ ЦР, спираючись на свій багатющий досвід аероевакуації та наданні екстреної медичної допомоги, дійшли висновку, що потрібно шукати альтернативу «Віті» у вигляді швидкомонтованого, автономного медичного евакуаційного модуля.
– За нашими пропозиціями і технічним замовленням харківські інженери виконали проєктно-випробувальні роботи санітарного модуля. Наш пристрій розрахований на одного-двох поранених (хворих) на ношах і є ніби маленьким «саркофагом» для безпечного перевезення пацієнта. Він може монтуватися в будь-який транспорт: вантажний автомобіль, літак, вертоліт.
Модуль, вмонтований в звичайну машину (або вертоліт чи літак), фактично перетворює її на реанімобіль. Тут є усе, щоб безпечно евакуювати вкрай важкого пораненого з паралельним проведенням інтенсивної терапії, введенням медикаментів, кисневими інгаляціями, штучною вентиляцією легенів. Одночасно є можливість відслідковувати стан пацієнта на моніторах з фіксацією всіх важливих життєвих функцій.
Подібні санітарні модулі є у багатьох країнах світу. Їхня вартість починається від 500 тис. доларів за найпростішу конструкцію фактично без медичного обладнання. Вінницькі медики знайшли вітчизняного виробника, готового виготовляти ці конструкції за ціною від 100 тис. доларів. Справа лише – за державою підтримкою цього проєкту.
На завершення розмови полковник м/с Олександр Столяренко зауважує, що Україна – доволі велика за площею країна, яка має неабияку потребу в таких пристроях. Адже їх можуть використовувати і поліція, і ДСНС, і цивільна медицина для евакуації важких хворих до закладів спеціалізованої медичної допомоги. А це в нинішніх умовах реформування системи охорони здоров’я, коли відбувається скорочення багатьох районних лікарень, є вкрай актуальним.
