Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
10 листопада 1764 року, 255 років тому, російська імператриця Катерина ІІ примусила останнього Гетьмана України Кирила Розумовського зректися булави.
Вся повнота влади в Україні була передана президенту Малоросійської колегії Петру Рум’янцеву. В той час було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цього курсу зрозуміла лише в одній тезі імператриці: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу…» У секретній інструкції Катерина ІІ наказувала: знищити всі залишки української автономії; закріпачити селян; здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, всіляко збільшувати податки. І цей наказ послідовно й наполегливо втілювалися в життя наступними російськими правителями старої і нової доби понад два століття.
У 1767 році під час виборів до єкатерининської законодавчої комісії українське старшинство і козацтво висловили Катерині ІІ своє незадоволення її політикою, але марно – після ліквідації української держави – Гетьманщини, російській цариці жодні заяви були не страшні. Аби українці краще відчували її «матєрнєє попєчєніє», у 1775 році вона знищила Запорізьку Січ – останній оплот української державності, в 1782 році розчленувала Гетьманщину на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, під час урочистого відкриття яких народ був зобов’язаний кричати: “Віват, Вєлікая Єкатєріна!” Згодом, у 1783 році цариця закріпачила українців, а ще заборонила козацьке військо, запровадила російську мову викладання в Києво-Могилянській академії…
Люто невзлюбили імператрицю українці. Її образ набув поширення в усній народній творчості:
“Катерино, суча дочко!
Що ж ти наробила?
Край веселий запорозький
Та й занапастила!”
