Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Між Північною Кореєю й сучасною Російською Федерацією багато спільного – як у методах державного управління, так і організації економіки. Обидві країни максимально використовують національні «мізки» для створення зброї й залякування світу власною могутністю. Попри економічну відсталість, обидві країни на міжнародній арені, якщо не поважати, то побоюватись себе змусили багатьох.
Але, щоб зрозуміти різницю між шляхами диктатури і демократії, слід зробити невеличке дослідження, порівнявши розвиток одного народу – який рухається протилежними курсами. Для цього залучимо німих свідків, які, на відміну від людей, не вміють брехати й перекручувати. Нашими свідками стануть цифри.
У Північній Кореї з 1948 року незмінно жорсткими методами керують представники династії Кімів – дід, батько, син. У Росії Путін теж став пожиттєвим президентом, за якого за простий пост в Інтернеті російські громадяни отримують реальні тюремні строки.
У Південній Кореї за такий же час з 1948-го змінилося шість республік, відбулася революція, низка військових заколотів, які закінчилися переходом суспільства до вільних демократичних виборів та змінилося 12 президентів!
Добробут населення й культура
Одним з основних показників економічного благополуччя людей є кількість мобільних телефонів у користуванні. Населення Північної Кореї становить 25,5 млн осіб, серед яких мобільні телефони мають 3 млн. Тобто, блага сучасного зв’язку є тільки у 10% людності. Слід зазначити, що з мобільного телефона дзвінки доступні тільки на території країни Кімів. За кордон або родичам в Південну Корею, зателефонувати неможливо.
Зовсім по-іншому йдуть справи на півдні. За загальної чисельності населення у понад 51 млн осіб, на руках у них не менше 60 млн мобілок. І дзвонити є змога в будь-яку країну світу… окрім північного сусіда.
Існує велика різниця і в доходах пересічних корейців. На півночі середня зарплата сягає $20 на місяць, водночас на півдні цей показник перевищує $3200.
Міжнародний аеропорт Пхеньяну постійно порожній. За добу дві компанії – російська і китайська виконують по два рейси. Таксі без спеціального супроводжуючого корейця іноземця нікуди не відвезе. Вільне переміщення між містами заборонено. Для того, щоб виїхати, необхідно отримати спецдозвіл, який обов’язково перевірять на блокпосту на виїзді з міста. У кожному будинку чи квартирі обов’язково повинні висіти портрети Кім Ір Сена та Кім Чен Іра. Якщо станеться пожежа, передусім треба рятувати саме ці портрети. У разі їхньої втрати погорільці можуть загриміти за грати. На кожному заводі, підприємстві, фабриці, інституті, де побували лідери держави, створені присвячені їм «червоні куточки». Звісно, що в суперсучасній Південній Кореї таких «культурних» цінностей не існує.
Витрати на оборону
ВВП КНДР становить близько $40 млрд, з якого на оборону виділяється понад 25%. ВВП Південної Кореї – понад $2 трлн, з якого на оборону витрачається 36,8 млрд, що дозволяє мати сучасну армію й високотехнологічне озброєння світового рівня. На півночі армія теж має велику кількість зброї, здебільшого застарілої, передусім морально, але від того вона не стала менш смертоносною. Наприклад, американці називають літаки ВПС Кіма «літаючим музеєм раритетів».
Здоров’я населення
Важливим показником здоров’я нації є середній зріст дорослого населення. Північні корейці від південних одноплемінників відрізняються значно меншим середнім зростом. Різниця сягає 8 сантиметрів, що пояснюється не генетичними особливостями, а хронічним недоїданням. Країна постійно страждає від поганих врожаїв і потребує допомоги продуктами харчування з боку міжнародних організацій. Голод тут частий гість. Тривалість життя в КНДР на 12 років менша, ніж у Південній Кореї.
Експорт
Основа експорту Північної Кореї – корисні копалини, зброя й морепродукти… Як тут не згадати Росію – основного постачальника нафти, газу, лісу, металу та зброї за кордон.
Південна Корея щорік збуває на світових ринках тільки одних мікросхем на $64 млрд. І будує кораблі, автомобілі, ядерні реактори, високотехнологічне обладнання й іншу продукцію, яка користується шаленим попитом у світі.
Транспорт
Численні фотографії Пхеньяну – столиці КНДР – вражають широкими проспектами й вулицями, але без авто. Довжина автомобільних доріг становить 31 тис. км, з яких заасфальтовано понад 700 км, і з них лише 200 км – автостради. На півдні протяжність доріг (зважимо, що територія на 20 000 кв2 менша) становить 105 тис. км, з яких заасфальтовано 83 200 км (3800 км автостради).
У КНДР існує досить дивна професія – помічник водія автомобіля. Водій вважається дуже престижною професією, оскільки в країні дуже мало автомобілів, а автопарк морально застарів. Тож у сільському господарстві продовжують використовувати машини з парогенераторними установками – на дровах. А помічник водія – такий собі «автокочегар».
Для порівняння – в Росії (країні з найбільшою територією), протяжність доріг становить 1 452 200 км (магістралі 870 км), а у відносно невеликій Японії – протяжність доріг – 1 219 000 км (магістралі 8428 км). При цьому Токіо не будує амбітних планів світового панування, а розвиває економіку. Так само японці – світові лідери з тривалості життя. В Росії ж, навпаки, відбувається обіцяний Путіним «прорыв во всех отраслях»: масово звільняються лікарі, населення страждає від алкоголізму, в соціумі нагнітають мілітаристичні настрої, постійне «бряцання» зброєю й придушення будь-якого прояву вільнодумства та свободи. Це те майбутнє, до якого ведуть лідери псевдореспублік сходу України. Згадайте долю Абхазії… Колись квітуча частина Грузії після приходу «російського миру» перетворилася на найбідніший (окупований росіянами) регіон.
