Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Командир взводу зв’язку механізованого батальйону сержант Віктор на війні з 2014-го. Пішов на фронт добровольцем із посади голови селищної адміністрації, депутата місцевої ради на Волині. І хоча за віком далеко не призовник – розміняв шостий десяток, це рішення прийняв одразу. Для нього, як людини активної громадської позиції, дуже важливо показати землякам приклад, як треба ставитися до обов’язку захисника Батьківщини.
– Не міг спокійно спостерігати, як молоді хлопці щодня на фронті ризикують життям, – розповідає Віктор. – Для мене як представника влади, батька і дідуся, було дуже боляче дивитися в очі їхніх матерів, дружин і сестер.
Дружина і дві дорослі дочки з розумінням поставилися до вибору Віктора.
Починав службу в 24-й механізованій бригаді. Брав участь у визволенні Лисичанська, Кримського, Авдіївки. Був мінометником, корегувальником вогню. На початку допоміг армійській досвід, отриманий ще під час строкової. Згодом набув і практичних навичок на передовій. Особливо запам’ятався запеклий бій під Кримським. Мінометникам наказали вдарити по скупченню бойовиків на підступах до населеного пункту. Віктор вирішив коригувати вогонь з невеличкого кургану. Хороший огляд місцевості уможливлював швидке визначення цілі й передачу координат на командний пункт батальйону. Кілька влучань після його доповіді були дуже точними. Противник поніс втрати. Та за півгодини сержанта вирахували. По кургану запрацювала ворожа артилерія й танки. Як згадує Віктор, від розривів снарядів і мін його буквально підкидало, як ганчір’яну ляльку. Навколо все затягли дим і пил. Тоді дивом вдалося вирватися з цього вогняного пекла. Потім – Авдіївка, Золоте, Новотошківка. Змінювалися позиції, завдання, люди, але сержант досі на найнапруженіших ділянках. Його досвід і авторитет допомагають «не- обстріляним» пізнавати нелегку солдатську науку.
Нині сержант виконує бойові завдання в районі Бахмутської траси. Попри оголошене перемир’я, російські окупанти обстрілюють позиції. На запитання, чи важко в такому віці справлятися з обов’язками командира й вирішувати різноманітні завдання, відповів, що найважче залишатися осторонь від подій, в яких вирішується доля України.
– Мотивувати людей слід особистим прикладом. Тоді буде і повага товаришів, і довіра підлеглих. А ще воїни потребують моральної підтримки. Їм важливо знати, що, воюючи на сході, вони наближають перемогу над спільним ворогом, – зазначив сержант Віктор.
Олександр Кіндсфатер АрміяInform
