Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
На відміну від більшості подруг, Сюзанна Шаль визначилася з майбутньою професією ще в дитинстві. Цікавилася зброєю, розпитувала батька-військовослужбовця про службу, активно займалася спортом… А вже після 9-го класу дівчина пішла вчитись до військового ліцею з його суворими правилами. Там уперше одягнула однострій і з тих пір більше його не знімала.
Нещодавно 20-річна дівчина закінчила навчання в Національній академії сухопутних військ. Після випускного вирушила в район ООС. Маючи високий рейтинг, мала право обирати місце служби. Її вибір — служба в бойовій артилерійській бригаді.
— Ще під час навчання вирішила, що в тилу відсиджуватись не буду, — розповідає лейтенант Сюзанна Шаль. — Нині служу в повністю чоловічому колективі на посаді заступника командира протитанкової батареї з МПЗ. Служу поряд зі справжніми героями. У кожного — величезний бойовий досвід. У них дійсно є чому повчитися! Намагаюсь заслужити авторитет справами, щоб у мені бачили передусім не дівчину, а професіонала.
Бронежилет, біг нарівні з чоловіками, стрільба з «Рапіри»… Особливих поблажок суворі артилеристи дівчині і справді не роблять! Як інакше! А ще у війську дівчина зустріла своє кохання.
— Із коханим служимо у різних бригадах, — розповідає дівчина. — Він із 14-го року на фронті. За нього я хвилююся значно більше, ніж за себе.
