Інформаційне агентство Міністерства оборони України
UA

Бойова авіація освоює стандарти НАТО

3 Жовтня 2019
Бойова авіація освоює стандарти НАТО

На фото: американська делегація під час візиту до бригади тактичної авіації повітряного командування «Центр»

Про баланс між молодістю та досвідом бойових льотчиків, стан авіаційної техніки та перспективи розвитку наших Повітряних Сил журналісти інформаційного агентства АрміяInform дізналися у справжнього фахівця льотної справи, заступника командира повітряного командування «Центр» з авіації – начальника авіації полковника Олега Захарчука.

Олег Григорович – досвідчений військовий льотчик-винищувач 1-го класу, який за понад тридцять «календарів» служби пройшов усі можливі ланки: від «простого» льотчика й командира ескадрильї до командира бригади тактичної авіації і керівника органів військового управління Повітряних Сил. У нашого співрозмовника ми цікавилися справді нетривіальними речами. Наприклад, на яких американських літаках українські льотчики готові літати просто зараз. Або, як посилили нашу оборону нові авіаційні бригади, створені від початку російської агресії.

Глибока модернізація: замінять майже 50% озброєння літаків

Пане полковнику, які завдання виконує повітряне командування «Центр»?

По-перше, до складу ПВК «Центр» входять бригади винищувальної авіації, зенітні ракетні бригади, бригади радіотехнічних військ, інші підрозділи. Відповідно, основне завдання частин — захист повітряного простору держави. Крім того – повітряна розвідка, допомога літакам цивільної авіації у форс-мажорних обставинах. Частина сил залучена до виконання завдань в операції Об’єднаних сил.

Чи відповідають наші реальні можливості сучасним вимогам до повітряних сил?

Загалом повітряне командування готове виконувати бойові завдання. Але зрозуміло, що застаріла техніка не дозволяє реалізувати весь бойовий потенціал. Передусім, ці складності пов’язані з літаками винищувальної авіації, випущеними ще в радянські часи. Їхня модернізація триває, але не так швидко, як нам усім хотілося б. Відповідно до планів глибокої модернізації, замінять майже 50% озброєння літаків. Це нові приціли, засоби авіаційного ураження. Держава надає кошти на реалізацію цих проєктів, і нову техніку розробляють й випробовують в кооперації з іншими державами. Сподіваюся, наступного року такі заходи модернізації літаків будуть виконані.

А як щодо двигунів, силових установок?

Наразі їхні терміни експлуатації продовжено й вони ще готові до ефективного використання. Досвід експлуатації в інших державах, наприклад, в Індії, говорить про те, що такі літаки, як Су-27 або МіГ-29 зі схожими кондиціями можуть успішно виконувати завдання.

По кожному літаку терміни продовжують окремо: після випробувань, вивчення стану агрегатів. Але якщо орієнтовно, то наступні десять років — цілком реальний строк експлуатації таких наших літаків.

На перспективу Міністр оборони поставив завдання щодо закупівлі нових літальних апаратів. Наприклад, є можливою закупівля в США літаків F-15. Вони теж не нові, але мають значний бойовий потенціал, що дає змогу виконувати завдання на досить високому рівні.

Довідка: F-15  — американський всепогодний тактичний винищувач 4-го покоління. Призначений для завоювання переваги в повітрі. Прийнятий на озброєння в 1976 році. Винищувачі F-15 застосовувалися на Близькому Сході, в Перській затоці, колишній Югославії, Лівії.

Частини Повітряних Сил нарощують боєздатність

Як під час навчань і в повсякденній діяльності відпрацьовується взаємодія повітряного командування з іншими видами Збройних Сил?

Цього року майже всі навчання відбувалися у взаємодії з іншими видами й родами військ. Ми постійно виконуємо завдання на загальновійськових полігонах. Разом із Сухопутними військами відпрацьовуємо навчальні завдання в режимах протидії одне одному або виконання спільних завдань. Були навчання і з Військово-Морськими Силами. Хоча, це більше стосується ПВК «Південь». Але, наприклад, під час масштабних навчань Sea Breeze-2019 на Чорному морі наші літаки діяли спільно з ВМС США за певною програмою.

У січні 2017-го на частині території відповідальності ПВК «Центр» сформувалося повітряне командування «Схід». Як пройшло переформатування, перерозподіл сил і засобів між вами і «Сходом»?

Так, уже існує чотири повітряних командування зі своїми зонами відповідальності. Створення нового ПВК дозволило цілеспрямованіше розподілити сили, забезпечити сконцентроване прикриття важливих державних об’єктів. Загалом повітряне командування «Схід» набуло спроможності. Але найголовніше — вони мають пункти управління, що дозволяють винищувачам інших командувань — нашого чи, наприклад, ПВК «Південь» — злітати з будь-якого аеродрому. А потім, після входу до зони відповідальності «Сходу», виконувати завдання під їхнім управлінням.

Яка доля наших радіотехнічних, ракетних підрозділів, які раніше перебували на території тимчасово окупованих районів Донецької й Луганської областей?

Ці бригади, полки, дивізіони вчасно виведено з території, яка тепер нам непідконтрольна. Вони реформовані, переозброєні й виконують завдання.

Наскільки підвищили ефективність повітряного командування нові, створені після 2014 року, бригади?

План розвитку ЗСУ в цілому, і зокрема  Повітряних Сил, передбачає нарощування боєздатності наших частин — як існуючих, так і новостворених. Така авіаційна бригада є і в нас. Вона базується на аеродромі «Озерне». До 2018-го це була окрема авіаескадрилья, тепер – 39-та бригада тактичної авіації. У ній збільшено кількість ескадрилей і штатну чисельність екіпажів. Більше і літаків. Це дає змогу виконувати потужніші завдання в регіоні.

Довідка: 39-та бригада тактичної авіації — військове формування ПС ЗСУ, що має на озброєнні винищувачі Су-27. Розміщується на авіабазі «Озерне».

— Ми знаємо, що схожі заходи проводять і в інших командуваннях. Так пройшла шлях переформатування 204-та бригада тактичної авіації, передислокована з Криму до Миколаєва, а потім — до Луцька.

Проблем із льотною підготовкою немає

Звідки приходять льотчики до вас?

Намагаємося дотримуватися такої системи, щоби льотні штати формувати більш-менш рівномірно із досвідчених льотчиків та молоді. В Україні щороку з навчальних закладів випускають льотчиків. Їх системно, рівномірно розподіляють між усіма частинами повітряних командувань. У нас це — бригади, що базуються в Озерному, Василькові, Миргороді.

Чи є проблеми з підготовкою льотного складу?

Насправді радує, що загалом немає проблем із льотною підготовкою. Раніше чимало льотчиків не виконували польоти на основному типі літака. Не зі своєї провини, звісно. Банально бракувало паливо-мастильних матеріалів. Натепер усі льотчики ПВК «Центр» підготовлені до виконання бойових та інших завдань на основному типі літака.

Яка зараз пропорція «досвідчені — молоді льотчики» у частинах?

Баланс такий, що майже третина льотчиків — із великим досвідом, близько 20 років вислуги. Ще третина — льотчики 1-2 класів, умовно — категорія «капітани-майори». І третина — молоді лейтенанти й старші лейтенанти з рівнем 3-го класу.

Чи є в льотчиків змога напрацьовувати нормальні години нальоту?

Усе відносно. Наприклад, наліт у поточному році становить близько 30 годин. Що дозволяє льотчикам підтримувати навички і просуватися за програмою опанування нових видів льотної підготовки.

Особливо хочу відмітити як досягнення: 2019-го курсанти випускного курсу Харківського національного університету імені Івана Кожедуба навчалися на наших аеродромах у Миргороді та Василькові й здали на третій клас. Тобто вони вже готові до заступання на бойове чергування.

«Зовнішні» пілоти керуватимуть «дронами»

Як наразі ситуація з наявністю та використанням безпілотних літальних апаратів, навчанням персоналу для їхньої експлуатації?

Поки в повітряному командуванні «Центр» БПЛА немає. Але плани в Повітряних Силах є, і безпілотники базуватимуться на одному з військових аеродромів. Треба розуміти, що великі «дрони» зможуть виконувати посадку й наведення з аеродромів, розташованих по всій України. Для цього використають і можливості, які є в зоні нашої відповідальності.

Це подібне до американської системи, коли пілот-оператор сидить у Неваді, а його «дрон» відпрацьовує десь в Афганістані?

Так. Хоча у нас не така дальність застосування, але по Україні БПЛА виконуватимуть завдання на відстані 200-300 км. Поки що це максимальна дальність їхнього польоту. Можливо, для збільшення радіусу бойових дій вони періодично виконуватимуть посадку.

— Чи проходить якась підготовка льотчиків-пілотів таких безпілотників, інженерного складу?

Насправді, це не є специфікою нашого командування. Але можу сказати: так, у Повітряних Силах є такі «льотчики». Їх називають зовнішніми пілотами — які проходять підготовку, наприклад, у Туреччині. Так готують і інженерно-технічний склад. Зокрема це курсанти згаданого ХНУПС, які випускаються не за льотним профілем, оскільки вирішили навчатися на безпілотних літальних апаратах, турецьких «Байрактарах». Коли вони повернуться, звісно, спочатку будуть деякі складності у виконанні ними польотів. Але, впевнений, усе це швидко вирішиться — просто це для нас нова справа.

На фото: заступник командира ПВК «Центр» з авіації полковник О.Г. Захарчук

Закупівля літаків F-15 — найкраще рішення

Чи достатньо досвідчені наші військові льотчики?

Наведу приклад: льотчики ПВК «Центр», які служать понад 5 років, усі мають справжній бойовий досвід. Якщо коротко, можна сказати, що кількість досвідчених льотчиків у частинах тактичної авіації цілком достатня для успішного виконання завдань за призначенням.

Які серйозні проблеми існують у молодих льотчиків у позаслужбовому житті?

Треба сказати, що льотчики — це дуже цінні військові фахівці, надважливі для армії професіонали, підготовка яких обходиться державі у великі витрати. Основна «вічна» проблема — житло. Щоправда, останні роки Міноборони регулярно виділяє кошти на закупівлю квартир для сімей військових льотчиків. І попри невелику кількість відомчих новобудов, льотчики мають змогу отримувати нові квартири. Але житлова проблема не критична: наші офіцери й інші категорії військовослужбовців отримують компенсацію за піднайом житла. Крім того, грошове утримання льотчиків досить високе, щоби їхні родини могли дозволити знімати квартиру.

Нещодавно в новинах розповідали про нашого льотчика, який брав участь у дозаправці в повітрі американських літаків…

Так, це було за програмою відпрацювання взаємодії наших Повітряних Сил із авіаційними підрозділами Національної гвардії штату Каліфорнія. Наші льотчики їздили туди й раніше, виконуючи різні польоти на спільних навчаннях за програмою, розробленою американськими фахівцями. Можна згадати і українсько-американську програму «Курси лідерства», за якою щороку представник Повітряних Сил ЗСУ навчається у США з практичним виконанням польотів.

Яка мета цих курсів?

Це підготовка за процедурами НАТО. Льотчик прибуває звідти зі знанням англійської і процедур виконання польотів за стандартами Альянсу. Здебільшого це льотчики-винищувачі. Крайній льотчик «із новин», про якого ви згадали, це був Олексій Месь з винищувальної 114-ї бригади тактичної авіації, яка базується в Івано-Франківську.

Відео для ілюстрації, як відбувається дозаправка F-15D в повітрі:

Льотчики повертаються після курсів до України… І як використовується набутий ними досвід?

Його використовують у навчанні. До речі, поки що ми, представники винищувальної авіації, проводимо лише спільні навчання. Але в подальшому є перспективний напрямок співпраці – виконання українсько-іноземних місій. Тобто зараз такі місії виконує лише транспортна авіація. Та вже є приклади часткового використання винищувальної авіації. Це виконання навчальних завдань з прикриття державного кордону з Румунією, чергування над частиною Чорного моря спільно з представниками НАТО. Перспективи досить обнадійливі. Ми, так би мовити, впевнено крокуємо до натовських стандартів — і авіація, і бригади РТВ, ЗРВ та інші.

Наскільки впливає на співпрацю відмінність нашої техніки від тієї, яка є на озброєнні більшості країн НАТО?

Певні проблеми є, але… Наприклад, торік в нас були навчання Open Sky («Відкрите небо»), коли ми працювали з F-15, що прилітали до нас із Каліфорнії. На навчання ми готували їхні літаки, вони — наші. При цьому так само «навхрест» використовували аеродромну спецтехніку. Зрозуміло, були проблемні питання, складності, але вони всі досить швидко вирішувалися.

Або такий приклад: під час тих навчань для виконання спільних завдань у наш повітряний простір заходили натовські літаки з Польщі й Румунії. Вони разом з українськими льотчиками на нашому полігоні виконували навчальні завдання й розходилися. Тобто у нас немає потреби повного злиття. Ми можемо на своїх літаках виконувати власні місії,  вони – так само. До речі, ця успішна взаємодія – ще одне підтвердження, що закупівля саме літаків F-15 — найкраще рішення: ми їх бачили в дії й успішно експлуатували в наших умовах.

Умовно кажучи, наші кабелі чи шланги підходять до цих американських літаків?

Такі питання якраз під час спільних навчань і відпрацьовуємо. Насправді, це не велика проблема. Скажімо, що нам, що їхнім літакам струм потрібен однаковий. Єдина складність — це перехідник, але його неважко зробити. Це, до речі, реальний приклад. І ця проблема вже усунута.

Тобто частково рішення подібних складнощів уже відпрацьовані, деякі з них утілені в реальні зразки обладнання. А дещо перебуває у процесі.

Дякую за бесіду.

Спілкувався Олександр Козубенко

Читайте нас у Facebook
Лонгрід, Новини