Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Старший лейтенант Ангеліна Шкробот кілька тижнів тому повернулась із навчання в Туреччині, де разом із півсотнею чоловіків інтенсивно опановувала нову техніку. Управляти ударним БПЛА – завдання не з легких. Та Ангеліна доводить, що в цій, на перший погляд, не жіночій справі, дівчата можуть гідно конкурувати з чоловіками. Ангеліна стала єдиною жінкою, яка отримала сертифікат і дозвіл, що підтверджує право на експлуатацію новітнього безпілотного авіаційного комплексу Bayraktar TB2.
– Перед поїздкою в Туреччину дуже хвилювалась: нова техніка, суто чоловіча компанія та ще й брат лише за кілька днів до від’їзду з фронту повернувся, – пригадує Ангеліна Шкробот. – Водночас я розуміла, що шляху назад немає. Знаковим для мене стало знайомство з турчанкою Сідою Будур, яка є конструктором літака Bayraktar TB2. Вона теж працює у чоловічій компанії. Ви б бачили, як її поважають за професіоналізм та інтелект! Якщо є жінки-професійні конструктори, то чому вони не можуть бути хорошими операторами ударного комплексу? Управління літаком – справа для мене нова. Як інженеру, а не пілоту, мені було досить складно її опанувати. Тільки на перший погляд це схоже на комп’ютерну гру… Та насправді це «гра», від якої залежать людські життя…
До новоствореного підрозділу операторів Bayraktar на Хмельниччині дівчина перевелась за кілька тижнів до навчання в Туреччині. Каже, дуже цікаво перебувати у його витоків.
– Ми практично з нуля почали ремонтувати кабінети, облаштовувати робочі місця… При цьому і службові обов’язки ніхто не скасовував. Але відчуття того, що ми є свідками історичного моменту, додає наснаги. Тож очі горять у всіх колег! Коли переводилась, здивовано запитала у командира: «А що, більше жінок немає?» Але хіба то проблема! Я ж не за подружками на службу прийшла! Головне, аби нова техніка не простоювала. Ми ж усі розуміємо, що навчання в Туреччині – це лише початок. Справжня робота почнеться вже тут, в Україні.
Авторитетом для дівчини ще з дитинства є її рідний брат. Він – теж офіцер, учасник бойових дій. Та й вирішила вступити до ХНУПСу Ангеліна по тому, як побувала у брата на присязі. Лиш фах обрала інший.
– Брат пішов у РТВ, а я – на інженерний факультет, – додає дівчина. – Вступила 2013-го, а вже наступного року розпочалась війна. Тоді то я і зрозуміла, що не помилилась з вибором стати військовослужбовцем. Захотілось бути хорошим фахівцем, приносити реальну користь державі, війську… Батьки ж, які жодного стосунку до армії не мають, коли бачать нас у військовій формі, гордо кажуть, що пишаються…
